/p>
. комерційні,
. непродуктивні.
Виходячи з економічного змісту незалежно від місця виникнення і цільового призначення витрати діляться за елементами витрат на:
. матеріальні витрати,
. витрати на оплату праці,
. відрахування на соціальні потреби,
. амортизаційні відрахування,
. інші витрати.
Виходячи з місця виникнення і цільового призначення витрати діляться по калькуляційних статтях:
сировину і матеріали,
покупні вироби і напівфабрикати,
поворотні відходи,
паливо і енергія на технологічні цілі,
основна і додаткова зарплата виробничих робітників,
відрахування до фонду соціального захисту,
витрати по освоєнню виробництва нових видів продукції,
загальновиробничі витрати,
загальногосподарські витрати,
втрати від браку,
інші витрати,
комерційні витрати.
Залежно від динаміки витрат зі зміною обсягу виробництва розрізняються витрати:
умовно-постійні,
змінні.
За методикою віднесення на собівартість конкретного виду продукції всі витрати поділяються на:
прямі,
непрямі.
Частина витрат виробничо-господарської діяльності підприємства, що має виробничий, некапітальний характер, здійснюваних систематично з метою виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг, групується і формується відповідно до чинного законодавства і утворює собівартість продукції.
Собівартість продукції, робіт, послуг являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції, робіт, послуг природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію [9, c. 61].
Собівартість є основою простого відтворення, грошовою формою обліку витрат на спожиті елементи виробничого процесу, основою вибору раціонального способу виробництва і основою ціноутворення.
Економічне призначення собівартості - відшкодувати підприємству понесені витрати і забезпечити просте відтворення всіх елементів виробництва: виробничих фондів і робочої сили.
Як економічна категорія, собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:
облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції,
база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку і рентабельності,
економічне обгрунтування доцільності реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства,
визначення оптимальних розмірів підприємства,
економічне обґрунтування для прийняття будь-яких управлінських рішень.
Особлива роль у створенні економічного механізму, адекватного сучасним вимогам, відводиться ціноутворенню, оскільки саме в умовах ринкових перетворень ціни є індикатором стану економіки, інструментом розподілу ресурсів.
В умовах ринкових відносин успіх в конкурентній боротьбі і стійкий фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлені можливістю забезпечення рівня витрат не вище середньогалузевого.
Зниження витрат, по-перше, є подальшим джерелом зростання прибутку підприємства, а, отже, збільшення розміру коштів, що спрямовуються на розширення, технічне переозброєння виробництва, розробку та впровадження нових видів продукції, на соціальне забезпечення членів трудового колективу і задоволення інтересів власника майна підприємства; по-друге, забезпечує можливість зменшення цін на виріб. А це найважливіша умова успішної конкурентної боротьби на ринку. При наявності конкуренції перемагає той, хто може запропонувати на ринку товар кращої якості за нижчими цінами. Зниження цін дозволяє підприємству залучити більшу кількість покупців, зайняти більшу частку на ринку, потіснивши конкурентів, і збільшити загальну масу прибутку за рахунок зростання обсягу продажів; по-третє, зменшує потребу в оборотних коштах, що дозволяє збільшити витрати на виробничі та соціальні потреби підприємства [13, c. 73].
. 2 Чинники і шляхи зниження собівартості продукції
Економічні чинники найповніше охоплюють всі елементи процесу виробництва - засоби,...
