чна організація розпадається на два або более блоків, КОЖЕН з якіх набуває частковий контроль над УРЯДОМ. Революція прорівається, коли достаточно Кількість громадян переносити свои сімпатії и приверженность на альтернативний Владніл центр. Революція перемагає, коли відбувається зміна власти ї одні ее носії замінюються іншімі.
Тіллі предлагает типів, «Ідеальну революційну послідовність", что складається з семи стадій. 1. Поступове Виникнення опонентів и оформлення їх домагання на владу. 2. Мобілізація тихий, хто схвалює и підтрімує ЦІ домагання. 3. СПРОБА Уряду провести насільніцьку, репресивно демобілізацію терплять провал. 4. Противники и їх коаліції успішно встановлюють частковий контроль над Деяк гілкамі власти (регіонамі, Підрозділами, частинами персоналу). 5. Смороду борються за Розширення цього контролю. 6. Противники перемагають, зазнають поразка або входять до правлячої коаліції з колішнімі можновладцев. 7.Відновлюється єдиний, суверенної, Урядовий контроль. Лише на Цій Стадії могут відбуватіся подальші структурні трансформації Суспільства (економічні, культурні, правові, Моральні), и если смороду відбуваються, ми Можемо Говорити про «великі» революції.
2.5 Марксистська концепція історічного процесса революції
Філософія марксизму з особливими силою підкресліла творчий характер революцій як актівності мас в розвитку Суспільства і держава. У марксістській Концепції історічного процесса, революції - це найяскравіші и найглібші явіща продуктівної актівності людей, что втілюються в Колективне дію в крізові моменти передісторії. Відповідно до его Теорії, розвиток Суспільства супроводжується періодічнімі конфліктамі класів, Які, загострюючісь, ведуть до революційніх змін. Класова боротьба породжується нерозв'язнімі суперечности, притаманний будь-якому суспільству. Джерело протіріч кріється в економічних змінах продуктивних сил. Революційні процеси розглядаються в єдності двох напрямків. У загально погляді на причини и Хід історії людства революція є способ переходу від однієї Суспільно-економічної формації до Іншої, якісний стрибок и оновлення сутності в сістемної цілісності Суспільства, вісхідного на більш високий рівень (виток) розвитку. Передумови и «механіка» такого превращение, куди входять «базис», «надбудову» и «дух» людського життя, класичності опісані К.Марксом и Ф. Енгельсом. Вся історія життя суспільної формації между революціямі від ее народження до ее смерти діліться надвоє: на вісхідну, прогресивну стадію и стадію спадної, консервативна [6].
3. Вплива революцій НА УКРАЇНСЬКЕ державотворення
3.1 Стан Наукової розробки проблеми
На Основі АНАЛІЗУ праць М. Грушевського, М. Костомарова, В. Антоновича постанов Центральної Заради є НЕ Випадкове, оскількі во второй половіні ХІХ - ХХ ст. в українській правовій та Політичній думці сформувалася державніцькі подивись относительно майбутнього України (ідея федералізму М. Драгоманова, а такоже Концепції І. Франка, М. Грушевського Д. Донцова, Б. Кістяківського та ін.).
На початку ХХ ст. українська спільнота, в образі політічніх партій, ставила за мету покласти в основу формирование української державності вимоги широких верств населення: робітніків, селян, солдат, Які Утворення української державності тісно пов язували з реалізацією соціалістичного ідеалу, но в пітанні державного влаштую далі Ідеї «федератівно-Демократичної РЕСПУБЛІКИ" не йшлі.
Причини поразка Центральної Заради зумовлені глибокими суперечности между державно-правовими орієнтірамі української власти та ее Стосунки з державами, что ее НЕ підтрімувалі. Зокрема, Україна віявілась затиснута, з одного боці Россией, з Іншого - Німеччіною.
Аналізуючі правові та Політичні аспекти державотворення ПЕРІОДУ Центральної Заради, необходимо звернути Рамус на державно-правові форми Функціонування России. Важлива елементом дослідження є аналіз політічніх и правових Ідей, концепцій, теорій, что вініклі в условиях української ї російської дійсності. Варто взяти до уваги й том, что будь-які Зміни в державі та у праві пов язані з їх попереднім усвідомленням людьми. Такі Зміни відображаються, дере за все, у людській свідомості, у ставленні людської спільноті до соціально-політічного та правового оточення.
Державотворчі процеси ПЕРІОДУ Центральної Заради слід розглядаті з точки зору історико-логічного методу як у світовому, так и в регіональному масштабі. Політико-правові Ідеї Французької революції, буржуазних революцій ХІХ ст. були тім помітнім Чинник, что визначавши Зміст державницьких концепцій в українських землях кінця ХІХ - початку ХХ століть.
вагом місце в дослідженні державотворчих процесів ПЕРІОДУ Української революції посідає державно-правова ідеологія, что вінікає на історич...