вних маркетингових заходів.
По організації системи збуту поділяють на:
1. Прямий збут. Цей вид збуту характеризується реалізацією продукції виробника безпосередньо споживачеві. Наявний прямий зв'язок між фірмою і покупцем.
2. Непрямий збут. У цьому випадку між виробником і споживачем присутня якась ланка, яка виконує посередницькі функції. Зазвичай ланцюжок збуту в такому випадку складається з виробника, організацій оптової або роздрібної торгівлі і кінцевого споживача.
За кількістю посередників розрізняють збут:
1. Інтенсивний. Для нього характерна велика кількість оптових і роздрібних посередників, що веде до розширення збуту, збільшення продажів, більшої поінформованості цільової аудиторії про продукт і, як наслідок, до підвищення прибутку.
2. Селективний. Цей вид збутової політики передбачає обмеження числа оптових і роздрібних посередників на якому-небудь рівні, що забезпечує належний контроль за витратами на збут, для підприємства виробника.
3. Винятковий. Вид збуту, що припускає обмеження числа посередників до абсолютного мінімуму, до одиничного, як крайній захід. Зазвичай це робиться для збереження високого іміджу компанії та повного контролю над каналом збуту.
Незважаючи на те, що головних класифікаційних ознак усього дві (основа організації системи і число посередників), відносини між фірмою- виробником, торговими посередниками і кінцевими споживачами можуть набувати безліч видів і форм. Найактивніша роль цих відносинах належить фірмі-виробнику, яка при виборі системи збуту насамперед враховує чинник ризику товароруху, а також оцінює витрати на збут і прибуток.
Система прямого збуту передбачає безпосередню реалізацію продукції кінцевому споживачеві. Відповідно, їх пов'язує і прямий канал збуту. Її відмінною рисою є змога фірми- виробника контролювати шлях проходження продукції до кінцевого споживача, а також умови її реалізації. Однак у цьому випадку фірма несе істотні позавиробничі витрати, зумовлені потребою створення дорогих товарних запасів, і витрачає дуже багато ресурсів на здійснення функції безпосереднього доведення (продажу) товару до кінцевого споживача, при цьому покладаючи на себе всі комерційні ризики товароруху. Разом з тим, з позиції фірми-виробника, перевагою такої форми збуту є її право на максимальний обсяг прибутку, який тільки можна виручити від продажу виробленої продукції (послуг). Комерційну вигоду прямого каналу збуту посилює можливість безпосереднього вивчення ринку своїх товарів, підтримки тісних зв'язків з споживачами, проведення досліджень щодо підвищення якості товарів, на старість реалізації з метою зменшення додаткової потреби в оборотному капіталі.
1.2 Поняття інновації
Вперше термін інновація з'явився в наукових дослідженнях культурологів ще в 19 столітті і буквально означав введення деяких елементів однієї культури в іншу.
Тільки на початку 20 століття стали вивчатися закономірності технічних нововведень. У 1911 році австрійський економіст Шумпетер Й. у роботі Теорія економічного розвитку виділив дві сторони господарського життя:
статичну (рутинний кругообіг пов'язаний з постійним повторенням і поновленням виробництва - беруть участь у ньому організації зі свого досвіду знають принципи своєї поведінки, їм легко передбачати результати своїх дій і легко приймати рішення, тому ситуація зрозуміла) ;
динамічну (інноваційний кругообіг означає розвиток - особливе, помітне на практиці та у свідомості людей, стан, який діє на них як зовнішня сила і не зустрічається в ситуації господарського кругообігу).
Нововведення в економіці впроваджуються, як правило, не після того як у споживача стихійно виникнуть нові потреби і відбудеться переорієнтація виробництва, а тоді, коли саме виробництво привчить споживача до нових потреб.
Виробляти - значить комбінувати наявні в розпорядженні організації ресурси, а виробляти щось нове - значить створювати нові комбінації змін у розвитку виробництва і ринку. Шумпетер Й. виділив п'ять типових змін:
1. зміни внаслідок використання нової техніки, нових технологічних процесів і нового ринкового забезпечення виробництва;
2. зміни внаслідок використання продукції з новими властивостями;
3. зміни внаслідок використання нової сировини;
4. зміни в організації виробництва і способів його матеріально-технічного забезпечення;
5. зміни внаслідок появи нових ринків збуту.
У 30-х роках 20 століття Шумпетер Й. вперше використав поняття інновац...
