том цих ідей стала головним чином білоруська література, яка відбивала широке коло художніх і суспільно-політичних настроїв. Однак, разом з чисто літературно-художніми виданнями велике поширення отримала і революційна література, яка виходила нелегально. p align="justify"> Після перемоги демократичної революції Білорусь в якості самостійної адміністративно-територіальної одиниці повинна була увійти до федерації вільних і рівноправних народів, створену на просторах колишньої Російської імперії. З 1906 р. почала видаватися білоруська газета "Наша нива", яка стала центром єднання та виховання національно-свідомої інтелігенції та національно-культурного відродження народу. На сторінках газети друкувалися твори Я. Купали, Я. Коласа, М.Богдановича, В.Ластовского, З.Бядулі, М.Горецкого та інших. "Наша нива" виступала проти феодальної царської політики, спрямованої на розкол білоруського народу згідно віросповіданням (на "росіян" і "поляків"), викривала реакційний характер діяльності російських і польських шовіністичних організацій, які займалися русифікацією і полонізацією білоруського населення. Газета наполегливо вимагала введення в школу, до церкви і костел білоруської мови, переходу їх на білоруські національні позиції. При редакції газети бал створений Білоруський національний музей. "Наша нива" зіграла винятково важливу роль у формуванні національної самосвідомості та консолідації білорусів як самостійної нації, єдиного народу. p align="justify"> На початку XX ст. в Білорусі мав місце широкий спектр ідеологічних і політичних течій: ліберально-буржуазний, соціал-демократичний, більшовицьке (комуністичне) та інші.
Проаналізуйте основні напрямки розвитку політичної думки Республіки Білорусь на початку 20 століття (до 1917 року)
На початку 20 століття насущні соціальні та національні потреби білоруського народу в дусі революційно-демократичної революції висловлювали Алоїза Степанівна Пашкевич ( 1876-1916), відома під псевдонімом Тітка, Максим Багдановіч (1891-1917), Янка Купала (1882-1942), Якуб Колос (1882-1956) та ін Важко переоцінити значення у формуванні національної самосвідомості білорусів, в їх консолідації як самобутнього народу виходила в 1906-1915 рр.. газети В«Наша ниваВ». З номера в номер вона пропагувала ідею рівності білорусів з іншими народами, відстоювала їхні законні культурні і соціальні права. Опубліковані на її сторінках твори стали ідейною основою білоруського національного руху.
Мабуть, з найбільшою повнотою і ясністю ідею людської і національної гідності білорусів зміг висловити і затвердити в суспільній свідомості Янка Купала. У його дореволюційному творчості головне місце займають проблеми, пов'язані з визнанням самого факту існування білоруського народу, його права на національне самовизначення, на самостійне історичний розвиток, на власну державність. Практично кожен його твір цього періоду наповнене глибоким змістом, спрямоване на вираження і захист інтересів трудового народу, на пробудження в ньому революційної активності. У цьому відношенні програмним є вірш В«А хто там ідзе?В». p align="justify"> З великою художньою силою показані також волелюбні устремління білоруського народу, несумісність його інтересів з експлуататорськими шарами самодержавно-поміщицького суспільства у твори Якуба Коласа. Висловлюючи потаємні мрії трудового народу про те часу, коли не буде В«багачоСћ і панстваВ», він закликав всіх трудящих спільними зусиллями скинути ярмо самодержавнихпорядків. Протягом усього дожовтневогоперіоду Колас послідовно стверджував необхідність всенародної боротьби за соціальне визволення, в революції бачив шлях до корінного перетворення суспільно-політичного ладу, до здійснення народних сподівань і прагнень. Найбільш показовими в цьому відношенні є його вірша В«Асадзі тому!В», В«ВорагамВ», В«мужикВ». p align="justify"> Революційно-демократична традиція була переважаючим, але не єдиним напрямом політичної думки Білорусі в 19 - поч. 20 в. Їй протистояло головним чином ідейно-політична течія, яка отримала назву западноруссізма. Вперше воно позначилося в епоху царювання Миколи Першого, однак як ідейний напрям остаточно оформилося після повстання 1863 р. в ході еволюції західний русизм, маючи в цілому стійку систему поглядів, придбав кілька відтінків і різновидів, увібрав у себе значно число прихильників. Серед найбільш видних западноруссістов в різний час були Йосип Семашко (1799-1868), Сенофонт Говорскій (близько 1811 - 1873), Михайло Кояловіч (1828-1891), Лук'ян Солоневич (1868-1938) та ін У чому ж суть їх ідейно- політичних поглядів?
Якщо представники першого, революційно-демократичекой, течії політичної думки в цілому виступали з національно-білоруських позицій, розглядали Білорусь як самобутню країну, в тій чи іншій мірі в...