у звукового мовлення. У фонему об'єднуються звуки, які для носія мови не розрізняються між собою. Бодуен де Куртене при виділенні фонеми прямо спирався на "мовне чуття" носіїв мови. Безумовно, психологічне сприйняття фонеми відображається в буквених письменностях.
Інший одиницею мови, вперше виділеної І.А. Бодуен де Куртене, була морфема (від грецького слова "форма"). Поняття морфеми Де Куртене також пов'язував з людською психікою. Поняття морфеми, як і фонеми міцно увійшло у світову науку про мову. Одним з перших в світовій науці Бодуен де Куртене поставив питання про те, що таке слово, виявляється, що слово можна визначати по-різному, а різні його властивості вимагають виділення різних одиниць, які можуть не збігатися один з одним і з тим, що зазвичай називають словом.
Всі перераховані проблеми І.А. Бодуен Де Куртене розглядав на матеріалі сучасних мов, не звертаючись до мовної історії. Бодуена де Куртене цікавило не тільки, як конкретно змінювався той чи інший звук в якій-небудь мові, а й пошук закономірностей мовних змін. Він намагався виявити причини таких змін. p> Бодуен де Куртене корінним чином переробив і підготував третю і четверту редакції словника Даля, зробивши його більш упорядкованим, уточнивши етимології, виправивши поділ на гнізда (у Даля часто довільне), а також поповнивши його новими словами, в тому числі внісши відсутню у Даля вульгарно-лайливу лексику. За свої доповнення був підданий жорсткій критиці, в радянський час "бодуенівська словник Даля В»не перевидавався. Перевидання радянського часу спираються на оригінальний текст другого видання словника Даля, версія Бодуена зазвичай вважається самостійним словником. За активної участі Де Куртене була підготовлена ​​реформа російської орфографії, здійснена в 1917-1918 році.
Першим з професійних лінгвістів він звернув серйозну увагу на що створювалися в той час штучні міжнародні мови, неодноразово виступав прихильником есперанто.
Висновок
Те, що у своїх історичних дослідженнях І.А. Бодуен де Куртене завжди намагався виявити загальний напрям розвитку мов, дозволило йому зрозуміти одну з найважливіших закономірностей у історії російської мови. Вивчивши пам'ятки писемності, Бодуен де Куртене виявив, що багато зовні різні фонологічні зміни відображають одну і ту ж тенденцію. Роль голосних у розрізненні слів неухильно послаблювалась, а роль приголосних, навпаки, посилювалася. Де Куртене вважав, що лінгвістика повинна вміти не тільки пояснювати факти минулого, але і передбачати розвиток мов в майбутньому. Бодуен де Куртене був правий: і в 20 сторіччі російська фонологія розвивається саме у вказаному напрямку. Правий був Бодуен де Куртене і в тому, що сучасне мовознавство звертає найбільшу увагу на "живі мови, доступні для спостереження "; зросло значення експерименту; мовознавство всі більш зближується з психологією і соціологією, психолінгвістика й соціолінгвістика склалися як особливі дисципліни. Нарешті, як і передбачав БодуенДе Куртене, лінгвістика перетворилася в "більш точну науку", в якій тепер все частіше застосовується "кількісне, математичне мислення".
Куртене називав себе "автодидакт" і не вважав себе нічиїм учнем. У Росії він по праву вважається вітчизняним мовознавцем. Іван Олександрович був видатним лінгвістом свого часу. Він прожив довге і в цілому щасливе життя, хоча були в ній і вимушена розлука з рідним краєм, і навіть тюремне ув'язнення. Наукова діяльність Бодуена Де Куртене була різноманітною, вона була насичена пошуками і творчістю. p> Куртене вніс неоціненний внесок у науку про мову, він розробляв різні методи і теорії розвитку мови, сприяв розділенню його на особливі системи. Він обігнав свій час, і багато висловлені ним ідеї почали поглиблено розроблятися в лінгвістиці лише десятиліття по тому.
Використана література
1. Велика енциклопедія Кирила і Мефодія. (Головний редактор Т.Г. Музрукова). p> 2. Енциклопедія для дітей. Мовознавство. Російська мова. (Головний редактор М. Аксьонова). p> 3. Енциклопедичний словник юного філолога (мовознавство). (Головний редактор Г.В. Степанов). p> 4. "Бодуен де Куртене Іван Андрійович". (Стаття з Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона)
5. "Вибрані праці з загального мовознавства". (Бодуен де Куртене І.А. 1963)
6. "Бодуен де Куртене, Іван Олександрович". (Стаття з вільної інтернет-енциклопедії "Вікіпедії")
7.
8. Стаття з сайту навчально-довідкового матеріалу "Російська фонетика".
