капітал. Тому виникає необхідність у інститутах, мінімізують збиток НІС від цього виду конкуренції.
- "Провали ринку" в інноваційній сфері змушують державні органи розвинених країн у разі необхідності приймати на себе частину витрат і відповідальності, регулювати напрямки ринку інновацій і швидко реагувати на зміну ситуації. Тому принципово важливо визначити міру участі в розвитку НІС громадян як носіїв людського капіталу, бізнесу, публічних інститутів (державних, регіональних, муніципальних), а також громадських організацій.
Економіці інновацій притаманна своя форма накопичення, власна структура багатства і особливі критерії оцінки ефективності накопичення. Те, що вважалося зростанням в системі індустріального суспільства, не є таким в сучасних умовах, оскільки не будь економічне зростання призводить до інноваційного розвитку і не будь-яке зростання заснований на інноваціях. Нарешті, така економіка ризикована і неможлива без "довгих грошей", які не з'являться без дотримання як мінімум двох вихідних умов: довіри інвесторів до держави і чітко сформульованої ним інноваційної політики.
Як вже відзначалося, економіка інновацій виявляється в підвищенні в національному багатстві частки складових, раніше віднесених до позаекономічних; в збільшенні витрат держави, підприємців і домашніх господарств на накопичення людського капіталу.
Аналіз результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених з проблеми інновацій дозволив узагальнити і сформулювати деякі основоположні ознаки інноваційної економіки. Представляється, що вона є такою, якщо в суспільстві відбуваються наступні процеси [5]:
- виділяється особлива роль наукових знань, спостерігається позитивне сприйняття суспільством і державою нових ідей і технологій, присутній готовність до трансферу знань, їх практичної реалізації в різних сферах діяльності;
- здійснюється прискорена автоматизація та комп'ютеризація всіх сфер і галузей виробництва і управління, в результаті чого утворюються розвинені інфраструктури, забезпечують створення національних інформаційних ресурсів в обсязі, необхідному для підтримки постійно зростаючого науково-технічного прогресу;
- сформовані розвинені інноваційні інфраструктури, здатні оперативно і гнучко реалізовувати інноваційний процес, заснований на впровадженні високих виробничих технологій та підвищенні конкурентоспроможності виробництва;
- відбуваються радикальні зміни соціальних структур, які призводять до розширення і активізації інноваційної діяльності не тільки у виробничій, але і в інших сферах - управлінні, освіті, культурі, а також у побуті;
- створена система випереджає підготовки та перепідготовки професійних кадрів в області інновацій, ефективно реалізують комплексні проекти відновлення і розвитку вітчизняного виробництва та регіонів країни.
Дані процеси в цілому свідчать про те, що найважливішою умовою формування економіки знань є висока інноваційна активніс...