не більше 100 - 125 рублів на тиждень (щодо встановлення місцевих Рад) на споживчі потреби, а на виробничі та торговельні лише за письмовими посвідченнями установ робітничого контролю.
Радянським урядом був намічений ряд заходів з розширення мережі ощадних кас і організацій грошових заощаджень населення. Однак практично вирішити це завдання в найближчі роки не вдалося. В умовах громадянської війни та іноземної військової інтервенції, а також натуралізації господарства та знецінення грошей ощадкас не могли розвивати свою діяльність.
Для створення єдиного розрахунково-касового апарату декретом РНК РРФСР від 10.04.1919 р. було проведено злиття банком РРФСР. Після його скасування на початку 1920 р. функції ощадкас перейшли до Наркомфину РРФСР. У Відповідно до рішень XI з'їзду партії була розгорнута робота по скороченню емісії, економії державних витрат, збільшення надходжень до бюджету. Ті, що стояли перед країною завдання в галузі господарського будівництва вимагали використання не тільки накопичень підприємств, а й грошових заощаджень населення. У зв'язку з цим все гостріше назрівало питання про організацію ощадкас. p> Ощадкаси були організовані з метою надання трудовим населенню можливості безпечного та вигідного зберігання грошових заощаджень і вільних коштів на підставі Постанови РНК РРФСР від 26.12.1922 р. В«Про установах державних ощадних кас В». Було затверджено положення про державних ощадних касах, яке встановлювало підпорядкованість їх Наркомфину, організаційне пристрій, операції, порядок приміщення і витрачання коштів; форми і методи контролю та відповідальності, недоторканність і таємницю вкладів, правові положення вкладників і т. д. Незабаром ощадкаси отримали назву В«трудовіВ», що підкреслювало трудовий характер зберігаються в них заощаджень населення.
Перші місяці свого існування в умовах безперервного знецінення перебувають в обігу радянських грошових знаків робота ощадкас не могла отримати широкого розвитку, оскільки інфляція знижувала реальну вартість вкладів. Після грошової реформи 1922 - 24 рр.., В листопада 1925 р. ЦВК і РНК СРСР затвердили нове В«Положення про державні трудових ощадкасах СРСР В», в якому знайшли відображення зміни організаційного та правового порядку, що сталися за трирічний період діяльності ощадкас. Керівництво ощадкасами покладалося на Головне управління гострудсберкасс [1].
У Положенні було визначено коло виконуваних ощадкасами операцій: вкладні, позичкові та інші. Вклади поділялися на поточні рахунки, до запитання, строкові, умовні, з особливим призначенням. Був дозволений прийом вкладів на пред'явника. Дохід за строковими вкладами обчислювався в розмірі 9% річних, а по інших видах - 6% річних. Вкладні документи, видані ощадними касами, приймалися в заставу за договорами з державними підприємствами та організаціями на повну суму вкладу. Ощадкасам також дозволялася видача термінових позик під заставу облігацій держпозик.
З розвитком наро...