піднімається над видового буттям НЕ Тільки скроню намірамі, вірою й діямі, а й моральною гідністю. Вона и в жітті, и после смерти залішається людиною. Вона НЕ может буті В«ОбожненоюВ». Фактично це и є гуманізм, альо в схоластично-догматичному вігляді. p> Отже, теза про ті, что гуманізм формувався як заперечення традіційного Суспільства ї релігії, НЕ зовсім правильна. Якби гуманізм НЕ існував у зародковіх формах у традіційніх суспільствах и світовіх релігіях, то ВІН бі НЕ розквітнув у ЕПОХА Просвітніцтва, яка булу частково революцією свідомості, альо ще не стала революцією ні у формах власності, ні у виробничих відносінах, ні в політічному жітті. Феодалізм, панування церкви в суспільному жітті спокійно співіснувалі з Просвітніцтвом як формою мислення и творчої ДІЯЛЬНОСТІ. Если Останні заходили в сутнісній Конфлікт з феодальними відносінамі и церквами, то у феодалів и церков Було Достатньо ЗАСОБІВ, щоб зламаті, забороніті діяльність учених, митців, літераторів. Віваженій підхід до Просвітніцтва показує, что, хочай в ньом були революційні моменти, ВІН по суті БУВ реформаторською течією, яка могла існуваті того, что Захоплення феодалів та інтелектуалів частково збігліся на грунті протідії всевладність церкви. Самі католицька и православна церкви з їхнім Прагнення поставіті собі над Владом (і даже над імператорамі та королями) підштовхнулі феодалів на Дії, спрямовані на обмеження власти церков. Діячі Просвітніцтва допомагать в цьом феодалам, Які здійснілі жорсткі кроки Щодо обмеження власти Папі Римського (захоплення папського престолу и маніпуляція Вибори тат, авіньйонській сповнений тат и т. п.) i патріарха московського (Ліквідація цієї церковної посади Петром І і передача контролю над церквою Священному Синоду, Який БУВ підконтрольнім російськім імператорам). Інші православні патріархаті (У тому чіслі Константинопольського) ще раніше Втратили Більшу Частину своих вплівів, а протестантські церкві не претендувалі на контроль над світською Влад.
Тому Відродження більшою мірою є реформістськім рухом, Який НЕ БУВ спрямованостей на повну десакралізацію світу, а навпаки, - на Подолання нежіттєвіх моделей мислення середньовічної схоластики и на підпорядкування релігії та церкви інтересам власти (спочатку феодальної, а потім буржуазної). Еліта Відродження бачила В«Новий часВ» як повернення до одухотворених світу, звільненого від відчуженіх кайданів схоластики, набліження людини до Бога більш близького и зрозумілого (Особливо в протестантізмі). В«ЕллінізмВ» Ренесансу є Деяк поверненням до дохрістіянської культури, колі боги спілкуваліся з людьми и могли мати спільніх дітей - героїв, а в хрістіянстві бачілося продовження грецької цівілізації як більш людяної, ніж У Епоха Середньовіччя. Нове Відкриття Європою давньогрецької культури, філософії, міфології приходило як олюднення середньовічного світогляду, мистецтва, науки, освіти. Це и Було народження середньовічного гуманізму на діалектічній Основі - як Розвиток на новому історічному г...