ості прирівнюється до 100%. p align="justify"> При розумовій праці основне навантаження падає на центральну нервову систему, вищим відділом якої є головний мозок. Розумові процеси здійснює кора великих півкуль головного мозку, що складається з 14-15 млрд. високодиференційованих нервових клітин-нейронів з синапсами. У глибині головного мозку розташовані освіти з нервових клітин, що забезпечують діяльність вегетативної нервової системи (регуляція кровообігу, дихання, обміну речовин і т. д.) і оптимальний тонус мозку. Кора великих півкуль має двосторонні зв'язки з підкірковими утвореннями, а через них і частково безпосередньо з іншими органами і системами організму. p align="justify"> При розумової діяльності у всій складності і різноманітті проявляються інтегративна, аналітико-синтетична і замикальних функції головного мозку. Відомо, що тренування органу веде до вдосконалення його морфології і функції. Це повною мірою відноситься і до мозку. Постійна діяльність нейронів кори великих півкуль збільшує число синаптичних зв'язків. У підсумку поліпшуються пам'ять, мислення, увагу. Інтенсивно працюють клітини мозку значно менше атрофуються до старості [1]. p align="justify"> Відмінність розумової праці від фізичної полягає насамперед у тому, що перший дає продукцію у вигляді образів, уявлень і інших абстрактних понять. Крім того, при значній напрузі центральної нервової системи розумова діяльність протікає в умовах обмеженої рухової активності, що негативно впливає на стан здоров'я. p align="justify"> Провідним чинником втоми при розумовій роботі є сумація нервового збудження. Збільшення числа помилок, уповільнення і погіршення сприйняття інформації-зовнішні прояви втоми центральної нервової системи. Фізіологічно це пояснюється виникненням у корі великих півкуль вогнищ підвищеної активності, що переходять кордон оптимуму сумації слідів збудження. При цьому відбувається виснаження енергії нейронів. Недарма ще І. П. Павлов підкреслював, що у корковою клітини "є межа працездатності, за яким, попереджаючи надмірне функціональне витрачення її, виступає гальмування". p align="justify"> Розумова діяльність проявляється у таких психічних процесах, як увага, пам'ять, мислення і т, д. Тому вивчення їх динаміки найбільш об'єктивно характеризує психофізіологічну сутність розумової роботи.
В ході напруженої розумової праці пам'ять протягом робочого дня помітно погіршується. А. П. Нечаєв [2] ще на початку XX ст. вивчав процес запам'ятовування. Піддослідним багаторазово пропонувалося запам'ятати і записати ряд з 12 двозначних чисел. Паралельно наростання розумового стомлення зменшувалася кількість правильно відтворених знаків. p align="justify"> У дослідах з заучування іноземних слів протягом перших двох годин засвоювалося 25-27 слів. Вже на третій годині роботи кількість завчених слів дорівнювало 15, а на четвертому-всього 9, незважаючи на видимі вольові зусилля піддослідних. Руйнування вж...