меччина може служити для інших демократичних держав прикладом того, до чого неминуче призведе лібералізм в іммігрантському законодавстві і нічим не обгрунтоване припущення про автоматичне злиття іноземців з німцями під впливом демократії, якісної освіти та мультикультурного виховання. Насправді ж, незважаючи на майже потрійне збільшення в Німеччині" ісламського" меншини, кількість тих, хто постійно працює в промисловості вже багато років залишається постійним. Причина цього абсолютно банальна: іммігранти-чоловіки після влаштування на постійне місце праці негайно викликають до себе з рідної країни жінок і, враховуючи хороші заробітки, намагаються оточити себе по можливості великою кількістю дітей. Тому немає нічого дивного в тому, що чисельний склад активного ісламського населення майже не зростає, а члени цих не по-європейськи величезних сімейств опиняються в набагато більш важких економічних та соціальних умовах, якщо порівнювати їх з корінним населенням.
Всі перші роки аж до вступу в початкову школу діти іммігрантів чують мову матерів, батьків та інших родичів, рідко граючи разом з німецькими ровесниками. Бауер Е. з сумом констатує:" Недостатнє знання німецької мови, відсутність необхідної освіти, погані шанси на ринку праці і, як наслідок, невпевненість у завтрашньому дні характерні для багатьох іммігрантських родин. При цьому часто страждають діти, які не можуть з'єднати дві культури - рідну і німецьку - і інтегруватися в німецьке суспільство. Як показують дослідження, присвячені психологічним проблемам дітей і підлітків з сімей іммігрантів, найбільш характерні для них: агресія, схильність до деліквентною поведінкою, низька успішність у школі, напружені відносини з ровесниками та вчителями, відсутність інтересу до освіти і подальшої професійної діяльності" [1, с. 105].
Саме за цим сценарієм розвивалися події у Франції і Великобританії, уряди яких також сприяли імміграції. Наближається до кризової точці ситуація в Бельгії, Нідерландах, Іспанії, Італії, Португалії та Греції. Досить відчутні тривожні ознаки збільшення потужності" іммігрантських бомб" на територіях Швеції, Норвегії та Фінляндії. Мудра законодавчий захист національної культури та єдності поки-що рятує Швейцарію і Австрію. Що стосується ситуації в Російській Федерації - вона досить відома для всіх читачів, тому коментувати її не будемо. Зробимо за вказаною зарубіжного досвіду тільки одне жорстке зауваження - ворогом українського народу стане кожен економіст чи політик, який буде намагатися вирішити економічно-демографічні та інші проблеми України засобами запрошення масової робочої сили з ісламських, буддійських або будь-яких інших територій, де культура, звичаї і життєві (насамперед - саме духовні) цінності надмірно відрізняються від того, що формувалося на наших лісостепових чорноземах протягом останніх 7-8 тисяч років.
А що ж можна запозичити позитивного з новітнього досвіду Німеччини у вирішенні проблем виховання? Якщо звернутися до німецькомовним, російськомовним (у Росії після багатьох років управління" німецькомовного" В.Путіна дуже зросла кількість статей в педагогічних фахових журналах та збірниках про діяльність системи освіти та виховання у ФРН), а також інших матеріалів, то виявиться, що переломних успіхів у подоланні зазначених вище та інших проблем немає і навіть не передбачається. У них відзначається, що на більшості європейських територій, як і в Німеччині, поширюється молодіжний алкоголізм і наркоманія, пр...