ості, ідейно-духовного життя суспільства, одним з основних засобів збереження, поширення та розвитку всіх форм ідеології, знаряддям соціальної боротьби, виховання, організації та формування громадської думки, знаряддям наукового і технічного прогресу »[10, c. 33].
При інтерпретації явища книги використовується і понятійний апарат і методи семіотики. Книга з точки зору теорії знаків обговорювалася в 1974 році на II Всесоюзній науковій конференції з проблем книгознавства. А.А. Гречихин визначив поняття так: «Книга - це не тільки форма, семіотична (знакова твір певного жанру) або матеріально-конструктивна (документ, твір друку), а й зміст (соціальна інформація у всіх її різновидах). Вірніше, книга - це діалектична єдність, завжди єдність змісту і семіотичної та матеріально-конструктивної форми »[10, c. 34].
Е.Л. Немирівський в своєму визначенні також дотримується семіотичної концепції: «Книга є однією з форм існування і поширення семантичної інформації, способом організації виробництва індивідуальної свідомості в знакову систему для її сприйняття іншими індивідами» [11, c. 493].
І.Є. Баренбаум звернув увагу на недостатній облік в семіотичної концепції багатофункціональності книги (яка є не тільки засобом інформації) та її орієнтації на читача. Він запропонував і власне визначення: «Книга - це твір писемності або друку, що має будь-яку читану знакову форму, зафіксовану на будь-якому матеріалі, що виконує одночасно ряд функцій і адресований реального чи абстрактному читачеві» [10, c. 34].
А.А. Беловіцкая і С.Л. Омілянчук дають таке визначення поняття «книга»: «Книга - спосіб організації словесного, музичного чи образотворчого твори в видання; спосіб, актуалізований засобами книжкової справи як процес і минущий проміжний результат організації тексту літературного, музичного, образотворчого твори, існуючого у формі письмового документа, в таку форму твори друку, як книжкове видання »[14, с. 281]. При цьому А.А. Беловіцкая виділяє сутнісну характеристику книги: «Книга є одна з форм існування інформації» [3].
Розглядаючи вищевикладені визначення, К. Мігонь зазначає, що всі ці визначення більш-менш вдало окреслюють сферу поняття «книга», але вони не в змозі відокремити його від інших, таких, як «газета», « журнал »,« листівка », тобто від друкованого слова взагалі. Тому він дає рекомендації, які повинні бути враховані при визначенні поняття «книга»: визначення має відображати сутність книги як суспільного явища; воно повинно основні характеристики явища; визначається об'єкт і визначає його частина повинні бути адекватні; слід відобразити двоїстий характер книги - її матеріальну форму та ідейний зміст [10, c. 35].
В цілому радянське книгознавство спиралося на висновок, що складність або неможливість вирішення тієї чи іншої наукової проблеми не означає неможливість її вирішити в майбутньому. Тому радянські книгознавці намагалися виробити основні підходи до визначення поняття «книга».
Так, А.І. Черняк висловлював думку про те, що велике значення для характеристики книги представляється доцільним розділити визначення поняття «книга» на дві частини: формальну і функціональну. Відповідно з цим він запропонував таке визначення: «Книга - засіб семантичної інформації, твір писемності або друку, що представляє суспільний інтерес; вона служить знарядд...