>
2.1 Російсько-турецька війна У 1768 р. Туреччина підбурювана, Францією, оголосила війну Росії. Для ведення бойових дій на півдні країни були створені дві армії - перша генерала П.А. Румянцева і друга генерала Паніна. У 1770 р. Кутузова перевели в армію Румянцева, що діяла проти турецьких військ у Молдавії та Валахії. Молодому офіцерові пощастило: він вступив до розпорядження видатного полководця. У ході бойових дій 1770 р., будучи обер-квартирмейстером в корпусі Румянцева і перебуваючи в авангарді наступаючих військ, Кутузов виконував важкі і відповідальні доручення, «напрошувався на всі небезпечні випадки» і став відомий командуючому армією як хоробрий і здатний штабний офіцер. Він бере найактивнішу участь у боях при Рябий Могилі, Ларго і річці Кагул, в яких були розгромлені основні сили турків. Надалі Кутузов у ??чині прем'єр майора був переведений зі штабу армії в Смоленський піхотний полк, з яким брав участь у ряді битв, в тому числі при Попешть. За мужність і хоробрість, проявлені в цих боях, Кутузов проведений в підполковники.
У 1722 р. починається служба Кутузова в Кримської армії під командуванням В.М. Долгорукова. Під час бою біля села Шуми, де закріпився турецький десант, який перекрив дорогу до Алушті, Кутузов, подаючи особистий приклад, з прапором у руках повів батальйон в атаку. У спекотній сутичці турки були вибиті зі своїх позицій, дорога на Алушту відкрита. У цьому бою Кутузов отримав важке поранення в голову: «Сей штаб-офіцер отримав пулею, яка, ударивши його між оці і скроні, вийшла безперервно в тому ж місці на іншій стороні особи», - сказано в рапорті Долгорукова. Рана була на стільки важкою, що лікарі не сподівалися на одужання. Але Кутузов одужав. Приїхавши в Петербург, він отримав тривалу відпустку для лікування закордоном. Крім цього, Кутузов отримав за вказівкою Катерини 2 тисячі червінців і був нагороджений орденом св. Георгія 4 ступеня.
Тим часом війна 1768-74гг. закінчилася поразкою Туреччини. За Кучук-Кайнарджійського договору Росія отримала землі між Дніпром і Бугом, ряд фортець і право вільного плавання по Чорному морю через протоки Босфор і Дарданелли.
У 1787 р. спалахнула нова війна з Туреччиною. Кутузов прикривав своїм корпусом кордону Росії по Бугу, потім війська Кутузова були включені до складу діючої Катеринославської армії. Командувач Катеринославської армії Потьомкін вирішив взяти чорноморську турецьку фортецю Очаків. Російські війська і в тому числі корпус Кутузова обложили Очаків. Потьомкін зволікав зі штурмом, і військові дії обмежувалися дрібними сутичками. Під час однієї з вилазок турки атакували прикриття єгерів Бузького корпусу. Зав'язалося серйозне бій. Кутузов повів війська в атаку і був важко поранений. Куля пробила голову на виліт майже в тому ж місці, що і при першому поранення. Лікарі засудили його до смерті, вважаючи, що він не доживе до ранку. Але Кутузов вижив, тільки праве око його почав сліпнути. Ледь оговтавшись від рани, через три з половиною місяці Кутузов вже брав участь у штурмі і взятті Очакова, а також у подальшому в боях на Дністрі і на Бузі, у штурмі замку Хаджибей, на місці нинішньої Одеси. І всюди: то з батальйонами єгерів, то на чолі козацьких загонів при взятті фортець Бендери і Аккерман і в польовому бою - Кутузов завжди, за свідченням сучасників, «... одержувати поверхню ...».
Представляюч...
