е видно. Тієї відповідає, что на усі боки, но найгарніша зірка, что у хаті світить. За цімі словами дружба пересілює цею калач через червону хустку и віддає молодому.
Іноді відбувається ще гра - шукання молодої, Якій дружба винен вручіті калач молодого. При цьом ВІН заводити мову про ягницю, яка Ніби пропала, что нагадувало Розмови старостів на сватанні. На зустріч Йому виходим переодягнені старі жінки, дружки, альо ВІН НЕ погоджувався. Молода у цею годину сіділа за столом, после жартів дружба клав калач перед княгинею зі словами: «Просити пан молодий на дар».
Родичі обох наречених запивали догоду перед порогом, причому прігощав батьку молодого. Всі цілуваліся, бралися за руки «у колесо» и входили до хати, співаючі:
Лежали Берви бервінковії
Крутої, деревце вітоє!
Ой, як мак процвітає,
До него бджола прілітає,
Так бояри в дім ідуть
Бо смороду потребу мают
Ой, у Львові на ярмарок,
Ой, заїхав (ім я) у брамка,
Зачів золото вібігаті
Хоче панну купуваті.
Мі му срібла доложімо,
Вікупіті поможімо.
У хаті біля молодої сидить ее брат, трімаючі молоду за косу. Наречення, торгуючісь дает викуп: гроші и топірець на косу молодої. Брат вагітн викуп и відпускає сестру. Дружки докоряють братові:
Ото поганий братик, як татар,
Продавши сестриця за таляр.
ВІН и так з нього Нічого НЕ звед,
Піде у корчму та й проп є.
После обрядом купівлі молодий Займаюсь місце брата. Наступала згода родів. Починает обдаровування роду молодої. Дарувалі найближче родичам цінні подарунки (чоботи, хустки, перемітку), а дружкам давали по два бублики, альо обов язково обдаровувалі всех. Мати молодої обдаровувала батьківщину молодого рушниками, так званні «оддаркамі». Староста віклікав до столу шкірного з родічів, Урочистих вручав подарунок и ставив печатки рукою, вімащеною сажею. После цього батьку молодої подавав молодим загорнутою у хустку рукою по чарці горілки, ті в свою черго брали чарку такоже загорнутімі у хустку руками и віпівалі.
Єднання родів скріплювалось ще Урочистих Роздача короваю. На це спеціально просили Дозволу у старості. Дружба краю коровай, а піддружній роздавав усім родичам. Верхівка короваю, розрізана надвоє, підносілась на тарілці молодим. Старості слідкувалі, щоб Нікого НЕ обмінуті, бо це БУВ бі віяв неповагі.
Розподіл короваю вважався Ніби благословенням роду на Переход молодої з дівочого стану біля жіночий. Беручи коровай, шкірні дякував, клав у свою черго на тарілку для молодих хто гроші, хто полотно. При обдаровуванні молоді вставали Кожний раз и кланялися. Дружок молода сама обділяла караваєм, а его рештки и спід («підошву») віддавалі Музикант.
На Путільщіні на Кінець вечері, молоду кликали до коморі, де з неї знімали головний убір. Музика при цьом грає Сумной мелодію. Як только молодий чув гру скрипки, то забігав до коморі и зубами мусів перекусіті «шварк» - тясемку, яка трімає «бовтіці» (металеві прикраси) в косах молодої и відразу ж втікав. Молода при цьом плакала, а хтось Із прісутніх тягнув за нитку и розсіпався весь Пишний убір гуцульської княгині. После цього весільна матка пов язували ее переміткою, поверх якої клала весільний вінок. Обряд закінчувався ритуальні танці дружби з молодою. На початку ХІХ ст. молоду пов язували Хусткого.
На Віжніччіні покрівання княгині поєднувалося з відсіканням ее коси. У цьом переплелися древні обряди ініціацій з традіціямі и звичаєм патріархального ладу. Обряд відсікання коси узаконював залежність жінки від Чоловіка и его роду. Чи не Випадкове в цьом обряді брали участь молоді, свекор, староста молодого.
У коморі клали ярмо, накрити снопом збіжжя, на Пожалуйста сідав молодий, а Йому на колена молода. Мати молодої одягає на неї Чипець (очіпок), а зверху шапку молодого. Тут поєднується сімволізація багатства, добробуту, а такоже присутній елемент підкорених невісткі сімейнім традіціям Чоловіка.
После частування молодих віводять з-за столу. Попереду іде матка з батьком, за ними бояри, останнімі Виходять молоді, трімаючісь за рушничок. Молодий бере свою суджень до танцю. Во время танца брат молодої відтінав Їй косу, співаючі:
Три перстені покидати, а танці забути
Треба мені, молоденькій, пан бути.
Три перстені покидати, тре косоньку втяті,
Т...