в залишений і замінений іншим. Цар і Никон вирішили визнати нормою тодішні друковані грецькі книги, надруковані у Венеції, а також слов'янські требники для литовсько-руських уніатів, надруковані там же. За ним і правити російські книги. Слідуючи цій директиві, справщики спочатку робили переклад з грецьких венеціанських видань. Чи не особливо покладаючись на своє знання грецької мови, постійно звіряли його зі слов'янським уніатським текстом. Цей переклад був основний редакцією нових російських богослужбових книг. Остаточна редакція встановлювалася шляхом внесення окремих поправок на підставі деяких древніх рукописів, слов'янських і грецьких. Ця остаточна редакція затверджувалася Никоном і йшла в Друкарський двір для розмноження.
Результат такого виправлення був цілком несподіваний. Справа в тому, що за ті сім століть, які минули з часу релігійної реформи Володимира, весь грецький богослужбовий чин змінився досить істотним чином. Двоперстя (увійшло в звичай замість колишнього единоперстия), якому перші грецькі священики навчили росіян і балканських слов'ян і який до середини XVII ст. трималося також у київській і сербської церкви, в Візантії змінилося під впливом боротьби з несторианами троеперстием (кінець XII ст.). Також змінилося перстосложение при благословенні. Всі богослужебние чини стали багато коротше, деякі важливі піснеспіви замінялися іншими (Мельников Ф.Е., 1999 С. 93-94).
В результаті, коли Никон замінив старі книги й обряди новими, вийшло як запровадження нової віри raquo ;. Догмати Стоглавого собору, двоперстя і ходіння посолонь (по сонцю), були зруйновані. У той час як Стоглав проголосив: Іже хто не знаменается двема персти, якоже і Христос, та є проклятий raquo ;. Патріарх Макарій на прохання Никона в тиждень православ'я в Успенському соборі всенародно показав, як треба хреститися трьома перстами, і проголосив: А іже хто по Феодорітову пясанію і помилковому переказами творить (двоперстя), тієї проклятий є raquo ;. Слідом за Макарієм той же прокляття на двоеперстніков проголосили два інших східних патріарха. Весь богослужбовий чин був перероблений заново і скорочений настільки, що відпадав вже і питання про многогласии. Колишні формули і дії доводилося замінити абсолютно новими. Нова церква принесла з собою і нову віру (Історія старообрядницької церкви: Короткий нарис. - М. 1991. С. 9-12).
Священики Лазар і Микита (Пустосвят), з міських ревнителів, мали терпіння проробити величезну роботу детального звірення нових книг зі старими і виклали результати своїх досліджень в чолобитних царю. Виявилося, що змінено й скорочені чини хрещення і миропомазання, в якому виключені таємничі запрошення raquo ;, слідували за словами печать дару духу святого і роз'яснювали, який дар дається, т. е. знищені самі магічні формули. Далі змінений чин покаяння, Єлеопомазання і шлюбу. З громадських служб змінені також чини дев'ятої години і вечірні, з'єднаних тепер разом і значно скорочених проти колишніх, також чин утрені. Найбільше змін виявилося в літургії. Перш за все, перероблений абсолютно чин прогскомідіі: замість семи проскур - п'ять, за упокій виймати не одну частину за всіх, а частку за кожного поминають. Потім замість зображення на проскури зазвичай употреблявшегося восьмиконечного хреста було введено зображення чотирикутний хрест, загальновживане у тодішніх греків і католиків. Далі Микита і Лазар вказують ще цілий ряд змін і скорочень у літургії від самого початку до кінця: одне збавлена, інше змінено, третє вставлено, так що весь чин порушений raquo ;. Змінено другий і восьмий члени символу віри: у першому знищені аз (народжена, а сотворена). В останньому пропущено слово істинного raquo ;. Нарешті, в тих молитвах і псалмах, які залишилися недоторканими, введені нові мовні звороти і нові терміни замість старих, і без усякої потреби! Перерахування прикладів цих різночитань у чолобитною Микити займає шість сторінок тексту Матеріалів Суботіна. На закінчення Микита робить ще відкриття, що остаточно підривало доброякісність виправлення: у різних книгах чиновні дійства і єктенії надруковані мінливо, в тій книзі надруковано тако, а в іншій інакшими, і призначе вірші ставлени наостанок, а останні напред або в середині raquo ;. Очевидно, редактори нових книг не домовилися один з одним або не стежили за друкуванням і тим сильно пошкодили введенню Никонівський однаковості (Мельников Ф.Е., 1999. С. 99-102).
Можна уявити собі, яка буря зчинилася серед парафіяльного духовенства, коли були розіслані по церквах нові книги. Сільське духовенство, малограмотні, учівшееся службам зі слуху, повинна була або відмовитися від нових книг, або поступитися місцем новим священикам. Бо переучуватися йому було немислимо. У такому ж становищі була і більшість міського духовенства і навіть монастирі. Ченці Соловецького монастиря висловили це в своєму вироку навпростець, без всяк...
