ою, складною і простий, розумової та фізичної і т.д. Слід сказати і про національні відмінностях у величині заробітної плати працівників, що залежить від науково-технічного рівня продуктивних сил і ефективності суспільної праці, ступеня розвиненості робочої сили, досягнутого суспільно нормальної якості життя та інших факторів. Заробітна плата існує у двох основних формах - погодинної і поштучної (або відрядної). Погодинна заробітна плата встановлює розмір винагороди залежно від відпрацьованого часу. У цьому випадку підраховується величина оплати за 1 годину, день, тиждень, місяць і множиться на пророблена час. Похідною від погодинної є відрядна, або поштучна заробітна плата. Вона розраховується залежно від обсягу випущеної продукції. При поштучної оплаті заробіток зростає в прямій залежності від обсягу випущеної продукції. В даний час в заработ?? ой плату найманих працівників все більшу роль стали грати різні доплати до неї. У ряді країн чимале значення придбали такі джерела додаткових доходів, як участь у прибутках, в «успіху підприємства», в його акціях, що пов'язане з «дифузією власності», в накопиченні коштів на спеціальних рахунках. Крім того, у багатьох категорій робітників і службовців до заробітної плати за основним місцем роботи додається заробіток від «другої роботи», самозайнятості зазвичай не оголошеної офіційно і, отже, вислизає від сплати податків і внесків до соціальних фондів (як у самих зайнятих, так і у роботодавців).
Велику роль у ринковій економіці відіграють доходи, не пов'язані безпосередньо з трудовим внеском, тобто так звані «нетрудові доходи». Це складна і строката категорія доходів, які умовно можна розділити на легальні й кримінальні. До легальних нетрудових доходів відносяться дивіденди по акціях, різниця в курсової вартості акції при купівлі та продажу, відсотки по облігаціях, відсотки за поточними рахунками в банку, прибуток від спекулятивних операцій з цінними паперами, прибуток від різниці при купівлі і продажу товарів оптом і в роздріб на різних місцевих ринках і т.п. Повинно бути зрозуміло, що намагатися «очистити» ринкову економіку від цих та інших видів легальних нетрудових доходів абсолютно нереально. Для цього доведеться заборонити акціонерну діяльність, ринок цінних паперів, закрити ринок позикових капіталів і взагалі всяку приватнопідприємницьку діяльність. Однак наш власний досвід незаперечно свідчить про те, що намагатися налагодити розподіл доходів виключно з праці все одно не вдається. Цьому перешкоджає насамперед та обставина, що крім ринку не існує об'єктивного механізму порівняння кількості та якості різних видів праці. Тому спроба обійтися в розподілі доходів без ринку на практиці обернулася НЕ жаданої соціальною справедливістю, а волюнтаризмом, зрівнялівкою і привілейованими системами натурального розподілу. Як зазначено вище, доходи бувають не тільки легальними, але і незаконними. Їх можна розділити на дві основні різновиди. Доходи загальнокримінального походження (корупція, рекет, наркобізнес, контрабанда тощо) мало залежать від того, як влаштована офіційна економіка. Соціальна небезпека такої діяльності загальновизнана у всьому світі і підлягає переслідуванню в карному порядку. Інша частина кримінальних доходів породжена саме пристроєм офіційної економіки. Наприклад, в колишньому СРСР типовим виглядом «тіньової» економічної діяльності була спекуляція, тобто перепродаж дефіцитних товарів за цінами, що значно перевищують державні. Спекуляція - це наслідок важкої деформації ринкових процесів, що породжують подавлену інфляцію, а разом з нею і «чорний ринок» величезної ємності. Такого роду тіньові доходи для ринкової економіки не характерні, бо в ній товарний дефіцит не правило, а рідкісний виняток. Тіньові доходи в ринкових структурах мають інше походження. У них широко поширені, наприклад, підробка торгових марок всесвітньо відомих фірм, підпільне використання робочої сили, дискримінація в оплаті праці, отримання та реалізація вигідних контрактів за допомогою корумпованих чиновників і т.д. Тіньова економіка і пов'язані з нею нелегальні доходи існують у всіх країнах. Але масштаби її неоднакові. У Європі сумне лідерство по цій частині тримає Італія, де тіньовий сектор за оцінками фахівців охоплює близько 30% валового національного продукту. В інших розвинених країнах обсяг тіньових економічних операцій скромніше (від 3 до 10% ВНП). У Росії за деякими оцінками ця частка становить від 25% до 47% ВНП. Реальність така, що остаточно перемогти тіньове господарство та пов'язані з ним доходи практично неможливо. Єдине, що можна і потрібно зробити - всіляко обмежити масштаби цього сектора економіки. Також до основних видів доходів належать державні доходи і доходи домашніх господарств. Під державними доходами розуміється система економічних відносин, в процесі яких утворюється сукупність коштів, що надходять у власність держави для створення матеріальної бази його функціонування. Економічна природа держав...