оргових зобов'язань.  
 Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку. 
  Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу і підприємства залежить його платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. 
  Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. 
  Для того, щоб з'ясувати причини виникнення проблем на підприємстві, необхідно оцінити його фінансовий стан. 
  Під поняттям аналіз фінансового стану, як правило, розуміють характеристику його конкурентоспроможності (а конкурентоспроможність характеризують показники платоспроможності й кредитоспроможності), ефективності використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами. 
  Аналіз фінансового стану тісно пов'язаний з плануванням і прогнозуванням, оскільки без глибокого аналізу неможливе здійснення цих функцій. Важлива роль аналізу фінансового стану підприємства в підготовці інформації для планування, оцінки якості та обгрунтованості планових показників, у перевірці та об'єктивної оцінки виконання планів. 
  Велика роль відводиться фінансовому аналізу у визначенні та використанні резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Він сприяє ощадливому використанню ресурсів, наукової організації праці, попередженню зайвих витрат, різних недоліків у роботі і т. Д. 
  В результаті цього зміцнюється економіка підприємства, підвищується ефективність його діяльності. 
  Аналіз фінансового стану організації допомагає встановити тенденції зміни результатів фінансової та виробничо-комерційної діяльності організації, контролювати співвідношення рівня фінансових показників організації та його конкурентів як з метою розробки стратегічних планів розвитку, так і для прийняття поточних рішень. Цей аналіз дає можливість аналітикам і інвесторам визначати загрозу банкрутства, ризик вкладення капіталу в певне підприємство. 
				
				
				
				
			  Зміст і основна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта, за допомогою раціональної фінансової політики. 
  Таким чином, фінансовий стан підприємств є дуже важливим показником його розвитку. Воно визначається забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального виробничого, комерційного та інших видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. 
  Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан може залишатися незмінним або поліпшитися, або погіршитися. Необхідно стежити за змінами фінансової стійкості підприємства, щоб у разі її зниження вчасно вжити заходів і не збанкрутувати. 
   1.2 Методика аналізу фінансового стану організації 
   Фінансовий аналіз - вивчення основних показників, параметрів, коефіцієнтів і мультиплікаторів, що дають об'єктивну оцінку фінансового стану організацій з метою прийняття рішень про розміщення капіталу. 
  Метою фінансового аналізу є отримання достатнього числа інформативних параметрів, що характеризують фінансовий стан компанії: прибутки та збитки, зміни в структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами та ін. 
  Аналіз може бути ретроспективним, перспективним і відображати стан сьогоднішнього дня. Цілі аналізу досягаються в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних завдань, реалізація яких можлива на основі організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей підприємства. Практика фінансового аналізу виділяє шість загальноприйнятих методів. 
  - горизонтальний (часовий) - порівняння звітних фінансових показників з плановими, або з показниками попереднього періоду (базисного). 
  - вертикальний (структурний) - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. Ці дані в подальшому використовуються для прогнозу структурних змін активів і джерел їх покриття. 
  - трендо...