ення більш сприятливих умов праці (дотримання вимог психофізіології та ергономіки праці, технічної естетики), здорового психологічного клімату в організації, витрати на створення робочих місць.
Від того, наскільки ефективно поставлена ??робота з планування персоналу, в значній мірі залежить якість людських ресурсів, їхній внесок у досягнення цілей організації і якість виробленої продукції чи наданих послуг.
Розділ 3. Продуктивність праці
Продуктивність праці - це економічна категорія, що виражає ступінь плідності доцільної діяльності людей з виробництва матеріальних і духовних благ. Продуктивність праці характеризує ефективність, результативність затрат праці і визначається кількістю продукції (обсягом робіт), виробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, квартал, рік) або витратами праці на одиницю виробленої продукції або виконаних робіт. Продуктивність праці обчислюється через систему показників вироблення і трудомісткості.
Вироблення-кількість продукції, виробленої в одиницю робочого часу і або що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Вироблення розраховується як частка від ділення обсягу виконаних робіт (випущеної продукції) на чисельність працівників (витрати праці):
В=
Чисельність працівників:
Чраб.=
Трудомісткість обратна показником виробленні - це витрата живої праці на виробництво одиниці продукції:
ТИМ.=Т/ОГП
Залежно від способу обчислення розрізняють нормативну, планову і фактичну трудомісткість.
Нормативну трудомісткість розраховують на основі діючих норм: норм часу, виробітку, часу обслуговування, чисельності. Її використовують для планування виробничої програми, визначення її обсягів, часу виконання.
Планова трудомісткість відрізняється від нормативної на величину зниження трудовитрат, планованих у поточному періоді за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів.
Фактична трудомісткість - це сума скоєних трудовитрат на випущений обсяг продукції або виконаний обсяг робіт.
Показники вироблення і трудомісткості можуть обчислюватися у вартісному вираженні, у нормо-годинах, в натуральному вираженні і в умовно-натуральному. Вироблення характеризує обсяг робіт (продукції) на одиницю чисельності, а трудомісткість - витрати праці на одиницю продукції (роботи).
Показники продуктивності праці поділяють на кілька видів за такими ознаками:
По об'єкту розрахунку розглядають такі види продуктивності праці:
індивідуальну - у розрахунку на одного працюючого або робітника;
локальну - у середньому по підрозділу підприємства - цех, ділянку або по підприємству в цілому;
громадську - в цілому по галузі або народному господарству.
За тимчасового періоду виділяється:
середньорічна;
середньомісячна;
середньодобова;
годинна продуктивність праці та ін.
За цілями планування виділяють:
перспективну;
планову;
звітну або фактичну.
Продуктивність праці вимірюється трьома методами:
вартісним (ціновим);
натуральним;
нормативним.
Найбільш поширеним є вартісний метод, при якому кількість продукції враховується по кошторисної вартості або за договірною ціною. Рівень продуктивності праці характеризується при цьому методі вимірювання кошторисною вартістю робіт, що припадають на одного працівника основного і підсобних виробництв, тобто промислово-виробничого персоналу (ППП) організації.
ПТ (СМ,)=ТПР (Д)/ПСП.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці дозволяє визначати вироблення робочих конкретних професій в натуральних показниках за видами робіт.
ПТ (Н)=ОГП/ПСП
Нормативний метод вимірювання продуктивності праці показує співвідношення фактичних витрат праці на певний обсяг робіт з витратами праці, належними за нормою, т. е. характеризує ступінь виконання норм виробітку робітниками.
Нормативний показник являє собою відношення трудомісткості робіт з нормі (людино-дні) до фактичної трудомісткості.
Продуктивність праці змінюється під впливом факторів, які можуть бути зовнішніми по відношенню до підприємства і внутрішніми.
До зовнішніх факторів належать:
природні - в складних природних умовах (туман, спека, холод, вологість) продуктивність праці знижується;
політичні - з волі держави відбувається накопичення капіталу в руках небагатьох, що призводить до масового охолодженню до праці;
загальноекономічні - кредитна, податкова політика і т.д.
Внутрішні чинники:
зміна обсягу і структури виробництва; застосування досягнень науки і техніки у виробництві...