збитковість можливих об'єктів концесійного угоди;
відсутність досвіду і професійних навичок з підготовки та управління концесійними проектами як у державному, так і в приватному секторах (наприклад, з проведення конкурсів; укладання договорів; розподілу відповідальності і ризиків; управління проектами; моніторингу та оцінки ефективності реалізації проектів);
незавершеність процесу оформлення власності на землю, неврегульованість питань оренди земельних ділянок для концесійної діяльності на території кількох територіальних громад;
несприятливий інвестиційний клімат в країні, що в умовах тривалості концесійного договору створює інвестору додаткові фінансові ризики.
Основними стримуючими факторами для розвитку концесій в Україні є низька економічна ефективність інфраструктурних проектів і відсутність практичних механізмів надання гарантій з боку держави з повернення інвестицій.
3. Міжнародний досвід надання в концесію об'єктів державної власності
У світовій практиці концесії грають роль механізму забезпечення доступу до капіталу та досвіду управління в приватному секторі з метою їх застосування у сферах, які традиційно є державними монополіями: громадські послуги, утримання і розвиток інфраструктурних галузей.
У 2008 р. в країнах з низьким і середнім рівнями доходів приватні інвестиції в рамках концесійних угод у сфері інфраструктури досягли 19,5 млрд. дол., збільшившись на 12% порівняно з попереднім роком. В цілому в даний час в 137 країнах з низьким і середнім рівнями доходів за участю приватного капіталу реалізується або вже завершені понад 4,3 тис. інфраструктурних проектів. Щорічні потреби таких країн у фінансових ресурсах для інвестування в об'єкти інфраструктури фахівці Світового банку оцінюють на рівні 500-600 млрд. дол. (5-6% їх ВВП), у той час як фактичні витрати становлять близько 40% потреби.
У країнах з низьким і середнім рівнями доходів концесії та будівництво нових підприємств ( greenfield projects ) виступають основними формами приватних інвестицій у транспортну інфраструктуру. У 2008 р. там було підписано 33 концесійних угоди, які забезпечили 72% приватних інвестицій в нові проекти у транспортному секторі. Лише в декількох країнах обсяги приватних інвестицій в транспортну інфраструктуру були більше. Вісім країн підписали угоди з приватними інвесторами на будівництво або реконструкцію автодоріг, серед яких на Бразилію, Мексику та Індію довелося 76% проектів і 83% інвестицій. p> У європейському і центрально-азіатському регіонах найбільш значущими були наступні проекти: Вірменія уклала 30-річне концесійну угоду на експлуатацію залізниці з російською компанією з інвестиціями на суму 575 млн. дол. (Табл.2); уряд Македонії передало в концесію аеропорти "Skopje" і "Ohrid" турецької компанії, яка повинна була вкласти в їх реконструкцію 295 млн. дол.; Туреччина також передала в концесію аеропорти "Antalya Gazipasa" (500 млн. дол.) І "Istanbul's Sabiha Gokcen International Airport" (1,3 млрд. дол.). br/>
Таблиця 2. Концесійні угоди у сфері наземного та повітряного транспорту, ув'язнені в 2008 р. в країнах з низьким і середнім рівнями доходів
Країна
Назва проекту
Тип
об'єкта
Тип угоди
Обсяг інвестицій (млн. дол.)
Протяжність (потужність) об'єкта (км)
Основний
інвестор
Вірменія
Armenia Railway Concession
Залізниця
BROT
575
805
Russian Railways (RZD) (100% Російська Федерація) /Td>
Бразилія
Autopista ​​p>
Regis Bittencourt
Автодорога
BROT
1591
402
Obrascon Huarte Lain (OHL) (60% Іспанія)
Бразилія
Autopista Fernao Dias
Автодорога
BROT
1200
562
Obrascon Huarte Lain (OHL) (60% Іспанія)
Бразилія
Litoral Sul Highway
Автодорога
BROT
1115
382
Obrascon Huarte Lain (OHL) (60% Іспанія)
...