нічного приросту (.)
В
Коефіцієнти механічного руху населення розраховуються не тільки загальні, а й спеціальні, тобто по окремих групах населення.
На основі даних про природний і механічному прирості визначається загальний приріст населення (Dобщ = Dест + Dмех). p> Показники приживлюваності. Для характеристики кінцевої стадії міграційного процесу - приживлюваності новоселів - можуть бути використані показники рухливості населення - співвідношення між чисельністю населення, що вселився в даний район, і місцевими уродженцями, між новоселами і старожилами; розподілення приїжджого населення залежно від часу вселення. Рівень приживлюваності вимірює частка залишилися до даного моменту з числа приїжджих до даного моменту з певного року. Приживлюваність може характеризуватися середнім числом років, прожитих новоселами в місцях вселення [10]. Залежно від наявної інформації ці показники можуть розраховуватися для осіб певної статі, віку, національності тощо
В даний час для Росії доцільно виділити три типи міграції:
В· власне внутрішня міграція;
В· міграційні зв'язки з колишніми союзними республіками;
В· міграція за межі колишнього СРСР.
Значним чинником міграції стали етнополітичні конфлікти або просто напруженість міжетнічних відносин. На Росії це відбилося імміграцією із зон етнічних конфліктів. Серед іммігрантів, які шукають можливість осісти в Росії, є люди різних національностей, але все ж основний потік - це росіяни з колишніх союзних республік [3].
За даними Держкомстату Російської Федерації, в 1992 році з регіонів колишнього СРСР до Росії прибуло 925,7 тис. осіб, з них 612 тисяч, або 66%, росіян.
Зниження соціального статусу росіян у державах колишнього СРСР з положення представників В«провідною націїВ» до рівня національної меншини, а в багатьох випадках і реальне ускладнення життя породжують конфліктні ситуації та інтенсифікують міграційні процеси.
Зовнішня міграція в сучасній Росії носить досить чітко виражений етнічний характер (Репатріація на історичну батьківщину). За даними ФМС, на 1 липня 1995 в країні зареєстровано 854 тис. вимушених мігрантів, з яких 739 тис. (87%) прибули з держав-республік колишнього СРСР, а 115 тис. (13%) - з Чеченської, інгушського республік і Республіки Північної Осетії. Найбільш істотним був обмін з Казахстаном і Узбекистаном; на ці держави припало більше половини величини міграційного приросту [14].
Для міждержавних міграційних процесів в 1998 році характерне збереження тенденцій, що склалися в 1995-97 роках. Цей період відрізняє щорічне зменшення як числа прибулих до Росії, так і числа вибулих з неї.
Скорочення міжнародної міграції призвело до того, що в 1998 році число прибулих до Росії і число вибулих за її межі були найменшими за останні 30 років [5]. Всього за даними ФМС Росії на I січня 1999 в країні налічувалося 1,1 млн. вимушених переселенців і біженців. Серед них колишні жителі Казахстану становили 27,9% (319,9 тис. осіб), 14,2% (157,6 тис.) - Узбекистану, 12,4% (137,2 тис. осіб) - Таджикистану. Вимушені мігранти розселяються по всій території Росії, включаючи райони Крайньої Півночі. Але все ж основна частина вимушених переселенців і біженців розселені на південному заході Росії. Найвищий коефіцієнт навантаження склався в республіках Інгушетія і Північна Осетія-Аланія, значна вона в Білгородській, Оренбурзькій областях і Ставропольському краї, в Алтайському краї, Новгородської, Новосибірської, Курганській, Калузької, Орловської областях, а також в Липецькій, Смоленській і Тверській областях.
Починаючи з 1990 року виїзд на постійне місце проживання до країн, що знаходяться за межами колишнього СРСР, залишався на досить стабільному рівні - близько 100 тис. осіб на рік. Переважна більшість емігрантів (понад 80%) направляються до Німеччини, Ізраїль і США. Особливістю еміграції є її виражений етнічний характер: серед всіх німців, які вибули за межі колишнього СРСР, 99,6% вибрали новим місцем проживання Німеччину. 55,1% євреїв - Ізраїль. З 1995 року збільшилася частка євреїв, які виїжджають до Німеччини, що пов'язано з програмою цієї країни з відновлення єврейського населення, втраченого за час геноциду 30 - 40-х років. p> У 1998 році 36,5%, що виїхали за межі колишнього СРСР були росіянами. Тривожним явищем є т.зв. процес В«відпливу умівВ». Тільки за перше п'ятиріччя 90-х років емігрувало на Захід більше 600 тис. найбільш дієздатного дослідного персоналу науки і вищої школи і висококваліфікованих інженерів, у тому числі 40% фізиків-теоретиків. З останніх курсів туди їдуть кращі, які уклали контракти з закордонними фірмами студенти та аспіранти.
Новим для Росії є процес В«мігруючих нареченихВ», вивезення наречених з Росії стає все більш широкомасштабним.
Внутрішні міграції населення є домінуючим компонентом міграційну ситуацію в регіонах країни. Загалом міграційному обороті внутрішньоросійс...