моя - життя ), а метонімія, навпаки, здійснюючи переміщення сутностей в одному денотативному просторі, здатна залучати в цей простір необмежену безліч семантичних ознак (пор. перенесення Сад - Дзеркало : Величезний сад торсати в залі ). [4] Тому в реальному поетичному тексті взаємодія метафоричних і метонимических переносів може породжувати синтетичне тропеіческіх перетворення - метонимических метафору, трансформаційний ефект якої виникає у тексті не на базі абстрактної принципу аналогії, а заснований на конкретного зв'язку елементів зорового ряду: Величезний сад торсати в залі, Підносить до трюмо кулак, Біжить на гойдалки, ловить, Салит, Трясе - і не б'є скла ! ( Дзеркало Пастернака); З саду, з гойдалок, з бухти-барахти Вбігає гілка в трюмо ! Величезна, близька, з краплею смарагду На кінчику пензля прямий ( Дівчинка Пастернака). Іншими словами, сам текст породжує свого роду В«прізнаковая СтереоскопВ», яка відображає вихідну предикативность поетичної мови. [11] Так, наприклад, в книзі Б.Пастернака Сестра моя - життя ознаки спочатку метонімічно відриваються від їх носія в концептуальну сферу (наприклад, В«відображенняВ» від В«ДзеркалаВ», В«натхненністьВ», В«особистістьВ» від В«ЯВ» і В«дівчаткаВ», В«інструмент творчості В»від самогоВ« творця В»), а потім прив'язуються до нових денотатам, створюючи метафоричні перенесення: Я-дзеркало , дівчинка-гілка , природа-художник і т.д. [12]
1.2. Тропічні та нетропічні прийоми
Саме завдяки взаємодії метонимические переноси і метонімії в книзі Сестра моя - життя і спостерігається синтез поетичних методів імпресіонізму і кубізму, властивих Пастернаку: прізнаковая стереоскопія знаходить реальність в значимому для кожного тексту денотативному просторі за рахунок уподібнення предикатів і взаємопроникнення суб'єкта і об'єктів у формально-семантичної структурі тексту. Таке взаємопроникнення на поверхневому рівні тексту часто виражається метаморфозою - орудний відмінком імені, який, власне, і втягує в образну ситуацію всі безліч тимчасових, просторових і інструментальних зв'язків і ознак: Сестра моя - життя і сьогодні в розливі Расшиблась весняним дощем про всіх ... у Пастернака [1]. p> Іноді в числі тропів називають і уособлення , проте дана семантична трансформація, яка полягає у привласненні ознаки В«ДуховностіВ» об'єктам неживого світу, нерідко грунтується на метафоричних і метонимических зсувах значення. Найчастіше уособлення виникає за рахунок залучення до загального метафоричний контекст В«уособлювалаВ» деталі, завдяки якої і відбувається поширення образного сенсу по метонимической осі: Співали кулі, били кулемети, вітер упирав долоні в груди ...; Всі безрадісніше, все виразніше вітер за плечі рве року (Н.Асеев). [4]
Подібні В«уособлюютьВ» деталі як раз і проявляються за рахунок формування загальних асоціативних ліній в просторі метафоричних і метонимических переносів, при цьому асоціативні елементи можуть доповнюватися і ознаками, вводяться епітетами і відкритими порівняннями: З'їдає небом, з зимою в очах , розпухлі чагарник був бел, як переляк (Б. Пастернак). [4]
Оксюморон також є семантичним перетворенням, образний потенціал якого народжується на взаємопроникненні різноспрямованих смислових елементів. Однак у ньому взаємодія не різні денотатівние простору, а різноспрямовані, антонімічних семантичні ознаки, зіткнення яких на поверхневому рівні відбувається переважно в атрибутивних (пор. живий труп у Л.Толстого, гарячий сніг у Ю.Бондарева - конструкція прикметник + іменник і отрута поцілунку у М. Лермонтова - генитивная конструкція) або адвербіальних синтаксичних конструкціях, в основі яких також лежить принцип узгодження протиставлені ознак (пор. Дивись, їй весело сумувати ,/Такий ошатно оголеною у А.Ахматової), а також нерідко і у формі образного порівняння (пор. у Пастернака: Жар наспавшихся щоки і лоб/В скло гаряче, як лід ,/На піддзеркальник ллє ) [3]. p> У всіх цих випадках злиття компонента, що представляє предіцірует ознака, і компонента, представляє предмет, дію чи явище, що піддається визначенню, набагато сильніше звичного семантичного узгодження. А саме, в них предикативное уподібнення відбувається за рахунок усунення різноскерованості семантики кожного з компонентів, і тому ці компоненти перестають існувати окремо, а мисляться як єдине ціле. Нерідко така асиміляція відображає Кольоросприйняття (пор. І осіння біла кіптява павутинного тягне в вікно у Пастернака) або стає основою синестетической сприйняття, відлитого у форму складного епітета (пор. І над світом, холодом скований , Пролився дзвінко-синій годину ... у Блоку). СР подібні ж сіне...
