рівняльної конструкції В».
Синтез ж досягається за рахунок того, що вихідна предметність метафоричного компонента (наприклад, осетрина у Бродського) ніби пронизує неметафоричної компонент ( хвиль ), і образний зміст народжується з їх взаємопроникнення [21]. p> Нерідко в поетичних контекстах порівняння безпосередньо переростає в метафору, в тому числі і генітивно, розкриваючи підставу її образності: порівн. Вон, точно картки , півколом розходяться вогні . Гадай, дитя, по картками ночі , Де твій маяк (О. Блок). [11] Порівняння, що переростає в метафору-порівняння, може задаватися і порівняльної ступенем прикметника, що підкреслює плавність переходу одного перетворення в інше: порівн. Пронизливий, різкий крик страшніше, кошмарному ре-дієза алмазу ... (І. Бродський). [4]
Спільність компаративних тропів висловлює себе також у тому, що можливий і зворотний порядок семантичних трансформацій - а саме, метафора дозволяється порівнянням: Безхмарне небо. Ворони чорний парасольку . Блиснув, як ручка, дзьоб (А. Вознесенський). [12] У цьому випадку метафора не самодостатня, та для її розуміння необхідно оголення підстави порівняння - звідси розкриття генитивной метафоричної конструкції в чисто порівняльну. p> Очевидно, що в розвитку метафоричного значення в компаративних стежках велику роль відіграють епітети - визначення, що акцентують в образному об'єкті ознаки, які одночасно необхідні як для розвитку переносного значення метафоричної конструкції, так і для її співвіднесення з реальністю: порівн. Пливе над нами синім парашутом Велике небо батьківщини моєї (Є.Долматовський). [4] У Водночас епітет сам по собі може надавати всієї конструкції метафоричне значення, формулюючи образні прізнаковие зближення: порівн. Відлетіла від мене удача, Подивилась поглядом яструбиним На обличчя, померклими від плачу ... [4]
Останні приклади прямо підводять нас до тропеіческіх перетворенню, що носить назву метаморфози. У метаморфозі ознака порівняння укладений у форму орудного відмінка імені: порівн. І слава лебедью пливла Крізь золотистий дим (А. Ахматова). Недарма метаморфозу вважають перехідним перетворенням між метафорою і порівнянням, на що вказує можливість її семантичного розгортання за допомогою дієслова здаватися : СР у І. Анненського: П'ятим дією драми Віє повітря осінній, Кожна клумба в парку здається свіжою могилою (пор. клумба, як свіжа могила ) [1]. У той же час сама форма орудного відмінка перетвореного імені в метаморфозу завжди знаходиться в залежності від дієслівної дії (пор. П'ятим дією драми Віє повітря ), яке, власне, і створює метаморфозу, тобто переводить значення імені в орудному відмінку в іншу семантичну площину. Точніше, має місце предикативная асиміляція, властива всім компаративним стежках, але в метаморфозу вона проявляє себе найбільш очевидно. СР Сніговий лебідь Мені під ноги пір'я стелить (М.Цвєтаєва), де В«сніговий лебідьВ» є метафорою снігу, і На пухнастих гілках Сніжне каймою Розпустилися кисті Білій бахромою (С. Єсенін), де ми маємо справу з подвійною метаморфозою [1]. p> Метонімія є таким семантичним перетворенням, яке є додатковим по відношенню до метафори. А саме, метонімія - це стежок, який переносить найменування предмета або класу предметів на інший клас або окремий предмет, асоційований з даним за суміжністю, суміжних або залученості в ту ж ситуацію на підставі тимчасових, просторових характеристик або причинних зв'язків. Ср Чийсь п'яний голос молив і злився У соборних стін (М.Цвєтаєва); Полюбив я сумні їх погляди З западинами щік (С. Єсенін); Ніби флейта заграла Через товстого скла (М. Кузмін) [2]. p> Різниця метонимические перенесення і метонімії зводиться до того, що метафора створює словесний образ, проектуючи один на одного два різних денотативних простору, тоді як метонімія здійснює перетворення на підставі соположенія двох вербальних образів у межах одного і того ж денотативного простору. Така різноспрямованість дозволила свого часу Р. Якобсон зв'язати метафору з парадигматическими, а метонімію - з синтагматичні механізмами породження мовних значень і тексту. p> Різнонаправленість метонимические переноси і метонімії і стає підставою для їх взаємодії. Взаємодія ж між метафорою і метонімією можливо, тому що як метафоричний, так і метонімічний перенесення значення засновані на асоціативному принципі. Метафора при цьому може формувати ставлення ізоморфізму між різними денотативним просторами на підставі мінімального числа загальних семантичних ознак (наприклад, В«Я самВ» = В«ДзеркалоВ» у Пастернака в книзі Сестра ...
