чуттєве уявлення про себе.  
 Таким чином, самосвідомість включає в себе: 
  самопізнання (інтелектуальний аспект пізнання себе); 
  самоотношение (емоційне ставлення до самого себе). 
  У цілому можна виділити три пласти свідомості людини: 
  ставлення до себе; 
  ставлення до інших людей; 
				
				
				
				
			  очікування ставлення інших людей до себе (атрибутивна проекція). 
 
1.2 Національна самосвідомість як чинник становлення особистості
 
 Національність, як характеристика особистості, є невловимим феноменом етнічності і являє собою сукупність особливостей особистості, що складаються в певних соціокультурних умовах, діяльності і спілкування і обумовлює способи поведінки. Говорячи про міжнаціональні відносинах, ми маємо на увазі характеристики, властиві даної етнічної групи, які створюють національну субстанцію. 
  Вивчення етнічної самоідентифікації що почалося ще в роботах західних психологів З. Фрейда і Е. Еріксона, було продовжено потім К. Левином і С. Московічі. У Росії питання національної психології, психології взаємодії народів почали підніматися в роботах російських філософів В.С. Соловйова, Н.А. Бердяєва, вивчалися П.А. Сорокіним, Л.Н. Гумелева, в радянський період - С.М. Арутюняном, Ю.В. Бромлея, Л.М. Дробіжевой, В.І. Козловим, І.С. Коном, В.В. Піменова, Б.Ф. Поршневим. Сьогодні ця тема в різних аспектах розробляється Л.Г. Почебут, Ю.П. Платоновим, О.С. Михалюк, В.М. Куніциною, В.Ю. Хотинець, Н.М. Лебедєвої та їх учнями. 
  Запитання національної самосвідомості стали предметом спеціального вивчення в різних науках, що визначили даний феномен з наступних точок зору. 
  Н.К. Мілютніков розглядає національну самосвідомість як колективна свідомість, де кожен член єдиного колективу сприймає себе на рівні знаходження подібності та відмінності себе з іншими. Однак цей же автор стверджує, що формування соціальної самосвідомості не повною мірою залежить від пошуку подібних і різних характеристик. На його думку, носієм національної самосвідомості виступає мова, що виражає почуття і прагнення представника конкретної нації. 
  Запитання національної самосвідомості були предметом вивчення Н.Л. Бердяєва, який розумів націю як єдність історичних доль, а національне самосвідомість пов'язував з усвідомленням релігійно-морального ідеалу. Фактором становлення національної самосвідомості визначав вивчення історії, яку розглядав ядром національної свідомості. Саме історія забезпечує єдність історичних доль народу і безперервний зв'язок одного покоління з іншим. 
  С.Л. Франк національна самосвідомість вважав універсальною вселюдської категорією. Розуміючи його як національний дух, в якому розкривалося своєрідність духовних тенденцій. Факторами розвитку національного самосвідомості він визначать культурний і життєвий досвід, що формується на принципах спільності, єдності і переплетення духовних цінностей. Виходячи з цього, можна припустит...