на себе зобов'язань, якимись (наслідками) є звернення застави за судовим рішенням у дохід держави.
Внесені в якості застави гроші та інші цінності при виконанні підозрюваним, обвинуваченим зобов'язань, покладених на нього при обранні даного запобіжного заходу, підлягають поверненню тому, хто вніс їх, після постанови вироку, в тому числі обвинувального, або винесення постанови про припинення кримінальної справи.
У ПМР практика застосування даного виду заходу відсутня. Дана обставина, ймовірно, пов'язано з відсутністю чіткого механізму призначення даного виду покарання, дуже багато невирішених процедурних питань виникає на практики. p align="justify"> Наприклад, що розуміти під цінностями в даній статті, наприклад, чи може бути предметом застави автомашина, якщо так, то, яким чином виробляти заставу даного майна, де зберігати на період застосування даного запобіжного заходу, а в разі не виконання підозрюваним, обвинуваченим, підсудним своїх обов'язків, яким чином реалізувати дане майно і звертати в дохід держави та ін
Потенційного заставодавця та його захисника, безсумнівно, насторожують умови застосування даного запобіжного заходу, які дають необмежену можливість слідчому і суду необгрунтовано звинуватити підозрюваного, обвинуваченого в порушенні умов застави, тобто в ухиленні його від явки за викликом органу кримінального переслідування або суду. Таке звинувачення може послідувати, якщо обвинувачений не з'явиться за викликом хоча б один раз, і навіть з поважної причини. Про те, що неявка була з поважної причини, наприклад внаслідок несвоєчасного отримання повістки, довести надзвичайно важко, а іноді і зовсім неможливо. p align="justify"> огляду серйозні наслідки найменшого порушення умов застави, слід визнати, що норми КПК ПМР про извещениях і виклики не є максимально чіткими. Не можна визнати гарантіями такі способи як телефонограма і телеграма, а передача порядку за допомогою засобів зв'язку, вручення повістки повнолітньому члену сім'ї або адміністрації за місцем роботи чи навчання або іншим особам та організаціям для передачі абонентові. p align="justify"> У всіх перерахованих випадках повідомлення, виклик отримує не та особа, яка повинна з'явитися до слідчого або до суду. І хоча законодавець говорить про обов'язок особи, яка прийняла повістку, передати її адресату, цей обов'язок декларативна, оскільки санкція за її недотримання не встановлена. Вірогідним доказом отримання повістки може бути лише особистий підпис адресата на корінці повістки. p align="justify"> У зв'язку з цим, представляється, що в законі повинен бути регламентований спеціальний порядок виклику обвинуваченого до слідчого і в суд. Варто було б встановити, що порядок має бути вручена тільки особисто обвинуваченому. Особу його має бути засвідчена пред'явленням паспорта або іншого документа. Треба враховувати, що тут зачіпаються права людини і п...