концепцію. Він розглядає політичний розвиток Росії під кутом боротьби монархії з аристократією, доводить корисність самодержавства і шкоду аристократичного правління, переконує читача в благості В«монаршого правлінняВ», виховуючи підданих у дусі покори царю. p> Але не все, що було в Росії після Петра, було добре. Не всім, принаймні, залишалися задоволені мислячі люди XVIII в. p> Вони бачили, наприклад, що засвоєння західноєвропейської освіченості, розпочате за Петра, перетворювалося часто в просте перейменування культурної зовнішності. Вони бачили, що знайомство із Заходом з користю приносило до нас часто і пороки західноєвропейського суспільства. Серед них: князь Щербатов, Болтін, Новиков. p> Микола Михайлович Карамзін засудив перебудову системи державного управління, ліквідацію патріаршества, підпорядкування церкви державі, Табель про ранги, перенесення столиці в Петербург, ломку старих звичаїв. Але разом з тим він повинен був визнати велике значення внутрішньої політики Петра I і тих сторін його перетворень, які були спрямовані на розвиток промисловості, торгівлі й освіти. Цими заходами Петро I, на думку Карамзіна, поставив Росію на знамениту ступінь у політичній системі Європи. Високо оцінив він і особисті якості Петра I.
Виходячи, з вище сказаного, можна зробити наступний висновок - кожна епоха виносить подання про історичну особу щось своє, характерне саме для даної епохи, розкриваючи ті грані й аспекти, той зміст і значення, те особливе, що було переглянуто епохами попередніми і в цьому полягає розвиток історичної думки. Про це нам свідчать праці видатних істориків, публіцистів, політиків, діячів науки і культури. br/>
.2 Спільні риси епохи першої чверті XIII століття
У 18 столітті відбувся поворот до нового етапу в культурному розвитку Росії, який у сутнісних своїх рисах відповідає європейському поняттю В«вік ПросвітництваВ».
Російське Просвітництво - важливий період у розвитку російської культури, який означав поступовий перехід від традиційної давньоруської культури, яка поєднувала в собі риси родового, общинного укладу і середньовіччя зі слабко розвиненими феодальними відносинами, до культури Нового часу (російської класичної культурі 19 століття). Початок цього періоду поклали В«Петровські реформиВ». Епоха Просвітництва змінює духовний світ нації, її систему цінностей і пріоритетів, мотивацію прийняття рішень, механізми здійснення національних завдань. А це вже зміни цивілізаційного рівня. p> Ось чому період Просвітництва - найважливіший етап формування цивілізацій європейського типу. Просвітництво визначило зміст нового часу в європейській історії, сформувавши систему цінностей, яка не тільки відрізнялася від пріоритетів традиційного середньовічного суспільства, а й кидала їм виклик. p> Інтенсивне зростання російської культури у XVIII столітті у величезній мірі був зумовлений великими перетвореннями в усіх сферах життя російського суспільства, здійсненими в епоху Петра I.
Пе...