ті людей форма соціальних відносин, що характеризується здатністю тих чи інших соціальних суб'єктів - індивідів, соціальних груп і спільнот - підкоряти своїй волі діяльність інших соціальних суб'єктів за допомогою державно правових та інших засобів. Політична влада - це реальна здатність і можливість суспільних сил проводити свою волю в політиці і правових нормах, насамперед у відповідності зі своїми потребами та інтересами.
Функції політичної влади, тобто її громадське призначення, ті ж, що і функції держави. Політична влада є, по-перше, інструмент підтримки цілісності співтовариства і, по-друге, засіб регулювання процесу реалізації соціальними суб'єктами своїх індивідуальних, групових і загальних інтересів. У цьому полягають основні функції політичної влади. Інші її функції, перелік яких може бути і великим (наприклад, керівництво, управління, координація, організаці??, Посередництво, мобілізація, контроль тощо), мають по відношенню до зазначених двох підлегле значення.
Окремі види влади можна виділити по різних підставах, прийнятим для класифікації:
· по області функціонування розрізняють політичну та неполітичну владу;
· за основними сферами життя суспільства - економічну, державну, духовну, церковну владу;
· за функціями - законодавчу, виконавчу і судову;
· за місцем у структурі суспільства і влади в цілому виділяють центральну, регіональну, місцеву владу; республіканську, обласну т.д.
Можуть бути прийняті й інші підстави класифікації видів влади: абсолютна, особиста, сімейна, влада клану і т.п.
Політична наука досліджує політичну владу.
Влада в суспільстві виступає в неполітичних і політичних формах. В умовах первіснообщинного ладу, де не було класів, держави значить, і політики, суспільна влада не носила політичного характеру. Вона становила влада всіх членів даного роду, племені, громади.
Неполітичні форми влади характеризуються тим, що об'єктами є малі соціальні групи і здійснюється вона безпосередньо пануючим індивідом без спеціального посередницького апарату і механізму. До неполітичним форм відноситься сімейна, шкільна влада, влада у виробничому колективі тощо.
Політична влада виникла в процесі розвитку суспільства. У міру появи та накопичення власності в руках певних груп людей відбувається і перерозподіл управлінсько-розпорядчих функцій, тобто зміна характеру влади. З влади всього суспільства (первісного) вона перетворюється у владу імущих шарів, стає своєрідною власністю народжуваних класів і внаслідок цього набуває політичного характеру. У класовому суспільстві управління здійснюється за допомогою політичної влади. Політичні форми влади характеризуються тим, що їх об'єктом є великі суспільні групи, і влада в них здійснюється через соціальні інститути. Політична влада теж є вольовою ставленням, але відношенням між класами, соціальними групами.
Політична влада володіє низкою характерних рис, що визначають її як відносно самостійне явище. Вона має власні закони розвитку. Щоб бути стабільною, влада повинна враховувати інтереси не тільки панівних класів, а й підлеглих груп, а також інтереси і всього суспільства. Характерними рисами політичної влади є: суверенітет і верховенство її в системі відносин у суспільстві, а також неподільність, авторитетність і вольовий характер.
Політична влада завжди носить імперативний характер. Воля й інтереси панівного класу, групи людей через політичну владу набувають форму закону, визначених норм, обов'язкових для всього населення. Непокора законам і недотримання нормативних актів тягне юридичне, правове покарання аж до примусу до виконання їх.
Найважливішою особливістю політичної влади є її тісний зв'язок з економікою, економічна обумовленість. Оскільки найголовнішим чинником в економіці є відносини з приводу власності, економічною основою політичної влади виступає власність на засоби виробництва. Право на власність дає і право на владу.
Разом з тим, представляючи інтереси економічно панівних класів, груп і будучи обумовленої цими інтересами, політична влада робить активний вплив на економіку. Ф. Енгельс називає три напрямки такого впливу: політична влада діє в тому ж напрямку, що і економіка - тоді розвиток суспільства йде швидше; проти економічного розвитку - тоді через відомий проміжок часу політична влада терпить крах; влада може ставити економічному розвитку перепони і штовхати його в інших напрямках. В результаті, підкреслює Ф. Енгельс, у двох останніх випадках політична влада може заподіювати економічному розвитку найбільший шкоду і викликати розтрату сил і матеріалу в масовій кількості (К. Маркс і Ф. Енгельс., Вид. 2-е. Т. 37. с. 417).
...