технократичну (пов'язану з умінням володарювати); 3) онтологічну (яка заснована на відповідності влади універсальним принципам людського і соціального буття).
Однак, легітимність влади явище непостійне, тому має місце згадати про фактори підтримки легітимності влади. Отже, для підтримки легітимності влада повинна: ??
. вдосконалювати законодавство у відповідності з новими вимогами, обумовлюється поточними умовами.
. піклуватися про створення такої політичної системи влади, легітимність якої заснована на традиціях населення, і яка, отже, більш стабільна.
. успішно здійснювати державну політику, забезпечуючи підтримання законності та правопорядку. Також важливими вважаються особисті харизматичні риси політичного лідера.
Але бувають випадки, коли названі фактори не працюють, в результаті легітимність влади послаблюється або зовсім може бути втрачена. У таких випадках має місце говорити про кризи легітимності або про делегітимація політичної влади.
Причинами криз влади можуть бути:
. нездатність органів?? ласть здійснювати належним чином свої владні функції;
. застосування владою нелегітимного насильства;
. військові конфлікти і громадянські війни;
. руйнація сформованих традицій і конституційного порядку;
. нездатність уряду адаптуватися до мінливих зовнішніх або внутрішніх умов.
Крім чинників делегітимації виділяють ще й джерела кризи, до яких відносяться високий рівень незадоволеності населення, налаштованого на повалення чинного політичного режиму, що свідчать про недовіру владі результати виборів, референдумів. Ці показники говорять про нижній кордоні кризи легітимності, за якою вже починається розпад діючого режиму і, можливо, повна зміна конституційного порядку. До факторів, що визначає верхню кордон кризи легітимності, тобто поточне, динамічний зміна симпатій і антипатій до влади, відносять: функціональну перевантаженість державної системи і обмеженість ресурсів влади, різке посилення діяльності опозиції, постійне порушення режимом встановлених правил політичної гри, невміння влади пояснити населенню суть проведеної ними політики, широке поширення таких соціальних хвороб, як зростання злочинності, падіння рівня життя і т.д.
Особливістю кризи легітимності державної влади в Росії, є також втрата національно-державної ідеї, або припинення виконання цією ідеєю своєї прямої задачі: здійснювати інтеграцію населення, виправдовувати існуючий політичний режим, формулювати консолідуючі цілі суспільства.
На закінчення даного пункту хочеться сказати, що врегулювання криз легітимності має проходити з урахуванням конкретних для даного випадку причин зниження легітимності. Найбільш загальними засобами виходу з ситуації делегітимації політичної влади виділяють: підвищення ефективності комунікації влади і суспільства; використання правових методів досягнення мети; взаємної контроль виконавчої, законодавчої та судової гілок влади; встановлення контролю над державою з боку громадянського суспільства; становлення і зміцнення демократичних цінностей у суспільстві.
. 2 Легітимність політичної влади в СРСР
Тепер від теорії перейдемо до практики і розглянемо процеси легетімаціі і делегітимації влади на прикладі російської практики. Звернімося до історії політичної влади в СРСР.
Легітимність політичної влади в СРСР визначалася багатьма факторами, об'єднуючими радянський народ і одночасно виправдальними жорстокі дії влади. На думку Ж.-Л. Кермонн, легітимність радянського типу носила онтологічний характер, тобто припускала відповідність принципів влади об'єктивному порядку речей raquo ;, як він мислився більшістю громадян. [4] Таким чином, легітимність виводилася з-під контролю суспільства, що сприяло становленню тоталітарного режиму.
Найважливішим фактором легітимації радянської влади була національно-державна ідея, яка об'єднувала народ в спільній вірі в необхідність становлення в Росії соціалізму як неминучою стадії розвитку людського суспільства, що доводилося марксистсько-ленінської наукою.
Радянська влада проголошувала своїм вищим принципом служіння народу і священним обов'язком - захист соціалістичної Вітчизни. Шляхом пропаганди постулати цієї національно-державної ідеї впроваджувалися в масову свідомість людей, і, накладаючись на культурні архетипи і історично сформований російський менталітет, з'єднуючись з традиційною вірою радянських людей у ??побудову суспільства справедливості і достатку, представленої в ідеї комунізму, перетворювалися на солідарність народу з laquo ; партією-державою ...