він підняв голову.- Це ще що за вигадки? Ти що ж, уявляєш, що ти єдиний тут справжній націонал-соціаліст?- Твоє прізвище, Цише, теж не дуже-то арійська, - піддав жару Хольт. Феттер зареготав. Цише почервонів і рішуче затряс головою.- Брешеш, брешеш! Моє прізвище сталася від усічення чисто германського кореня. Але справа навіть не в прізвищі, тут важливо ... - Гаразд, гаразд, - перервав його Гомулка.- Одне мені все-таки неясно: нехай слов'яни і не така повноцінна раса, як нордична, а все ж вони арійці! Яке ж у тебе підставу називати їх недолюдей? (c. 245 - 246) »Aber man mu? das doch auseinanderhalten, ob man selbst im Schlamassel drinsteckt, oder ob man die Lage allgemein beurteilt. Hier, an der Karte, da ist das wie beim Schach, wo man sich als fairer Spieler? Ber jede sch? Ne Kombination des Gegners freut. Au? Erdem n? Tzt das doch nichts, wenn man den Kopf h? Ngen l ?? t! «(S. 247) Але ж це зовсім різні речі. Одна справа - калюжа, в якій ми всі сидимо, а інше - оцінка становища взагалі. Карта військових дій все одно що шахівниця; як чесна партнер, захоплюєшся будь вдалою комбінацією супротивника. А крім того, що користі вішати голову! (c.264) Am Morgen schob sie ihm ein gro? es zusammengerolltes Heft unter den Arm. »Schau dir das an, damit du siehst, f? R wen du dich eingesetzt hast.« Er stopfte die Zeitschrift durchs Koppel und r? Ckte die M? Tze zurecht, sie stellte sich auf die Zehenspitzen und fl? Sterte, den Mund an seinem Ohr: »Komm bald wieder!« In der Stra? enbahn nahm er sich das Heft vor. Vom Titelblatt grinste ihn eine grauenhafte Menschenfratze an. Darunter gro? E, fahle Buchstaben: »Untermenschen ...«, »IB Sondernummer«. Viele Seiten lang die gleichen tierischen Gesichter, mittelalterliche Teufelsmasken, verzerrt, mit gebleckten Raubtierz? Hnen. Ab und zu eine kurze, einpr? Gsame Textzeile: »Das Reich ist bedroht!« Oder: »Das Antlitz Judas, l? Stern nach deutschem Blute!« (S. 263 - 264) - Прогледівши це, дізнаєшся, за кого ти надумав заступатися. Він засунув його за ремінь і поправив пілотку, а вона підвелася навшпиньки і прошепотіла, пригорнувшись губами до його вуха: - Приходь швидше! У трамваї він переглянув журнал. З титульного аркуша дивилася на нього жахлива личина. Під нею великими вицвілими літерами значилося: «недолюдей, Інформаційний бюлетень, спеціальний випуск». По всіх сторінках посміхалися якісь страшні пики, кривлялися середньовічні маски чортів і відьом з вишкіреними зубами кровожерливих хижаків. Лише подекуди були розкидані короткі, але вражаючі написи: «Рейх в небезпеці!» Або: «облич Іуди, голодного німецької крові». (c. 282) Holt sagte: »Ich hatte Angst, du k? nntest mich verraten!« - »Wenn du wieder so eine verr? ckte Idee hast, dann such dir dazu einen andern! «Fuhr Wolzow ihn an. »Von deiner Humanit? Tsduselei hab ich genug. Nimm dir ein Beispiel an Ziesche! Wenn s drauf ankommt, hat der mehr soldatische H? Rte als du! «(S. 265) - А я боявся, що ти мене видаси, - зізнався Хольт.- З цього дня, коли тобі заманеться чергова примха, пошукай іншого виконавця, - обірвав його Вольпе.- Твоя шмарката гуманність у мене ось де сидить! Бери приклад з Цише! Якщо хочеш знати, у нього куди більше солдатської витримки, ніж у тебе! (c. 283) Holt sagte: »H? r mal zu!« - »Hau ab«, sagte Ziesche b? se. »Hau blo? ab! «-» Sachte! «meinte Holt. Aber Ziesche br? Llte los: »Verschwinde, du ... du ... du Schwein! Mit dir red ich nicht! Du hast die Ehre meines Vaters ... «-» Lauter! «Sagte Holt. »Noch lauter, damit der K? Chenbulle was davon hat!« Der Obergefreite hinter der Theke war aufgewacht und schaute verst? Ndnislos auf die beiden Jungen. Dann schlo? er seine Schr? nke ab und verlie? die Kantine. »Ich will dir mal was sagen«, meinte Holt. »Du hast was gesehen, was du besser nicht gesehen h? Ttest. Wir beide denken da anders dr? Ber, es hat gar keinen Zweck, da? wir uns lange unterhalten. Aber da? du dich hinsetzt und br? hwarm alles deinem Alten schreibst, das ist ... erb? rmlich ist das! Wenn du dich beleidigt f? Hlst und f? Rn Groschen Mut hast, dann machst du das mit mir ab und l ?? t deinen Vater aus dem Spi el! «(S. 271 - 272) - Послухай, Цише!- Звернувся до нього Хольт.- Умативает. Геть звідси!- Огризнувся Цише.- Не кричи!- Зупинив його Хольт. Але Цише вже не можна було втримати.- Пішов геть, свиня! Нам з тобою говорити нема про що! Ти зазіхнув на честь мого батька!- А голосніше не можеш?- Запитав Хольт.- Голосніше! Бачиш, кухареві цікаво! Старший єфрейтор, що дрімав за стійкою, прокинувся як від поштовху і обвів юнаків безглуздим поглядом. Потім встав, замкнув буфет і затупотів до виходу.- Мені потрібно сказати тобі два слова, - примирливо почав Хольт.- Ти ненавмисно побачив те, що тобі не слід було бачити. Ми з тобою занадто по-різному дивимося на багато що, і довго говорити нам ні до чого. Але те, що ти відразу ж, ще не охолонувши, сідаєш, щоб викласти все своєму старому, - це ... це негідно! Якщо ти відчуваєш себе обра...
