n="justify"> Основними джерелами інформації для аналізу оборотних активів підприємства є бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, регістри обліку оборотних коштів та інші (додаток і пояснювальна записка). Бухгалтерський баланс характеризує склад, розміщення і призначення коштів підприємства на певну дату. В активі балансу показують склад, розміщення і використання коштів, згрупованих залежно від їх функціональної ролі в господарстві. Звіт про прибутки і збитки містить інформацію про фінансові результати підприємства (прибуток), як ефект від використання оборотного капіталу.
Склад, зміст і якість інформації, яка залучається до управління, мають визначальну роль у забезпеченні дієвості управління господарської діяльності. Джерела інформації для оборотності оборотних коштів носять обліковий характер, тобто це дані, які містять документи бухгалтерського обліку. До них відносяться бухгалтерський баланс (форма №1) та звіт про фінансові результати (форма №2), затверджені наказом Міністерства фінансів РФ від 06.12.2011 № 402-ФЗ (ред. Від 23.07.2013) «Про бухгалтерський облік» [1].
У першу чергу інформація, зібрана для управління оборотними активами, повинна бути перевірена на доброякісність. Перевірка проводиться з двох сторін.
По-перше, аналітик перевіряє, наскільки повними є дані, які містять звіти, таблиці та інші документи, чи правильно вони оформлені. Обов'язково перевіряється правильність арифметичних розрахунків, а також узгодженість показників наведених у різних звітах і таблицях. По-друге, проводиться перевірка всіх залучених до управління даних по суті, в процесі якої визначають, наскільки той чи інший показник відповідає дійсності. Засобами цієї перевірки є як логічне осмислення даних, так і перевірка стану обліку, взаємоузгодженість та обгрунтованості показників різних джерел.
Аналіз оборотних активів буде значно менш трудомістким, якщо забезпечена порівнянність показників. Для цього всю числову інформацію після перевірки її доброякісності приводять у порівнянний вид, використовуючи способи нейтралізації впливу вартісного, об'ємного, якісного і структурного факторів шляхом приведення їх єдиного базису, а також використання середніх і відносних величин, поправочних коефіцієнтів, методів перерахунку та інші.
Бухгалтерський баланс характеризує фінансове становище організації за станом на звітну дату. Дані для цілей нашого управління оборотними коштами, тобто інформація про стан оборотних коштів, а також їх елементів: матеріально-виробничих запасів, розрахунків з дебіторами, короткострокових фінансових вкладень і грошових коштів відображаються у II розділі балансу.
У підрозділі «Запаси» зосереджена основна частина оборотних активів підприємства, а точніше активів, що мають матеріально-речову природу, безпосередньо включаються у виробничо-технологічний процес. У складі матеріально-виробничих запасів у звітності відображаються: готова продукція, незавершене виробництво, сировину і матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети і товари відвантажені.
Дана стаття може становити значну питому вагу не тільки в складі оборотних коштів, а й активів підприємства в цілому, що може свідчити про труднощі підприємства зі збутом своєї продукції, порушенням технології виробництва і вибором неефективних методів реалізації, специфікою конкретного виробництва, пов'язаної, наприклад, з тривалістю виробничого циклу, або його сезонною циклічністю.
Дебіторська заборгованість являє собою елемент оборотних коштів, який являє собою вимоги підприємства по відношенню до іншим підприємствам, організаціям, клієнтам на отримання грошових коштів за поставку товарів або надання послуг. У балансі дебіторська заборгованість відображається двома групами статей залежно термінів очікуваних платежів:
- дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати;
- дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати.
Виділяють два види дебіторської заборгованості - нормальну і прострочену. Нормальна дебіторська заборгованість виникає внаслідок застосовуваних форм розрахунків за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи і не є наслідком недоліків у роботі підприємства. Прострочена дебіторська заборгованість виникає внаслідок незадовільної роботи підприємства, наприклад, при порушенні одержувачами продукції умов розрахунків, при виявленні нестач, розтрат і розкрадань товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів. Наявність великої дебіторської заборгованості слід розглядати як чинник, що негативно впливає на фінансовий стан підприємства, а її зростання в динаміці - про погіршення фінансового становища.
Ліквідн...