лізингу, переданий у тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу, є власністю лізингодавця.
У пункті 1 ст. 4 Закону передбачено, що предмет лізингу може бути переданий лізингоодержувачу в тимчасове володіння і в користування як з переходом до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу, так і без такого переходу. Згідно з п. 5 ст. 15 Закону після закінчення терміну дії договору у першому випадку лізингоотримувач зобов'язаний придбати предмет лізингу у власність на підставі договору купівлі-продажу, у другому - Повернути предмет лізингу [6] . p> 2. Лізингоотримувач. p> Лізингоодержувачем є фізична або юридична особа, обов'язки якого, обумовлені договором лізингу, закріплені в п. 5 ст. 15 Закону і полягають у наступному: прийняти предмет лізингу в порядку, передбаченому зазначеним договором лізингу; виплатити лізингодавцю лізингові платежі в порядку і в строки, які передбачені договором лізингу; по закінченні терміну дії договору лізингу повернути предмет лізингу, якщо інше не передбачено зазначеним договором лізингу, або придбати предмет лізингу у власність на підставі договору купівлі-продажу; виконати інші зобов'язання, що випливають із змісту договору лізингу.
У пункті 2 ст. 11 Закону встановлено, що право володіння та користування предметом лізингу переходить до лізингоодержувача в повному обсязі, якщо договором лізингу не встановлено інше.
3. Продавець. p> Продавцем є фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає лізингодавцю майно, що є предметом лізингу.
Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 15 Закону договір купівлі-продажу відноситься до обов'язкових договорами, укладаються суб'єктами лізингу для виконання своїх зобов'язань за договором лізингу.
У пункті 1 ст. 4 Закону закріплено обов'язок продавця передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу Відповідно до умов договору купівлі-продажу. Як встановлено у п. 2 ст. 10 Закону, при здійсненні лізингу лізингоодержувач має право пред'являти безпосередньо продавцеві предмета лізингу вимоги до якості і комплектності, термінів виконання обов'язку передати товар і інші вимоги, встановлені законодавством Російської Федерації і договором купівлі-продажу між продавцем і лізингодавцем.
У пункті 1 ст. 4 Закону передбачено, що продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідносини. У статті 9 Федерального закону "Про лізинг "раніше встановлювався заборону суміщення зобов'язань кредитора і лізингоодержувача предмета лізингу. При цьому зазначений заборона не поширювався на зворотний лізинг.
Як встановлено у п. 2 ст. 4 Закону, будь-який з суб'єктів лізингу - лізингодавець, лізингоодержувач або продавець - може бути резидентом Російської Федерації або нерезидентом Російської Федерації.
Поняття "резидент" і "нерезидент" введені валютним законодавством, у якому дано і їх визначення.
Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Федерального закону від 10 грудня 2003 р. № 173-ФЗ "Про валютне регулювання та валютний контроль " [7] для цілей зазначеного Закону під резидентами розуміються:
а) фізичні особи, які є громадянами Російської Федерації, за винятком громадян Російської Федерації, визнаних постійно проживають в іноземній державі відповідно до законодавства цієї держави;
б) постійно проживають в Російській Федерації на підставі виду на проживання, передбаченого законодавством Російської Федерації, іноземні громадяни та особи без громадянства;
в) юридичні особи, створені відповідно до законодавства Російської Федерації;
г) що знаходяться за межами території Російської Федерації філії, представництва та інші підрозділи резидентів, зазначених у підп. "В" п. 6 ч. 1 ст. 1;
д) дипломатичні представництва, консульські установи Російської Федерації та інші офіційні представництва Російської Федерації, що знаходяться за межами території Російської Федерації, а також постійні представництва Російської Федерації при міждержавних чи міжурядових організаціях;
е) Російська Федерація, суб'єкти Російської Федерації, муніципальні освіти, які виступають у відносинах, регульованих Федеральним законом "Про валютне регулювання та валютний контроль "та прийнятими відповідно до нього іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами.
У пункті 7 ч. 1 ст. 1 Федерального закону "Про валютне регулювання та валютний контроль "визначено, що для цілей зазначеного Закону під нерезидентами розуміються:
а) фізичні особи, які не є резидентами відповідно до підпунктів "а" і "б" п. 6 ч. 1 ст. 1;
б) юридичні особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав та мають місцезнаходження за межами території Російської Федерації;
в) організації, які є юридичними особами, створе...