ку.
І проте прогресивні, справді демократичні тенденції суспільного розвитку, що виражаються в глибокому усвідомленні передовою частиною державних і політичних діячів, вчених соціальної небезпеки і величезних масштабів даного злочину, пробивають собі дорогу в умах і конкретних як вітчизняних, так і зарубіжних, а також міжнародних політико-правових та нормативно-правових актах.
Експерти Ради Європи розробили загальне визначення корупції. Корупція - це хабарництво, підкуп і будь-яке інше поведінку особи, наділеного відповідальністю в публічному або приватному секторі, що порушує свої обов'язки, які з його публічного статусу як публічної особи, приватного найманого працівника, незалежного агента або іншого статусу подібного роду, і націлено на отримання неправомірних переваг будь-якого роду для себе або іншої особи.
С.П. Глінкіна вважає, що корупція є навмисним недотриманням принципу незалежності сторін з метою отримання за рахунок такої поведінки будь-яких переваг для себе або для інших осіб, з якими встановлені особисті стосунки. p align="justify"> В.Ф. Кузнєцова розуміє під корупцією підкуп посадових осіб держави. На думку Д. Бейлі, корупція являє собою зловживання владою в результаті її використання в особистих цілях, які не обов'язково повинні бути матеріальними. К. Фрідріх вважає, що корупція - це поведінка, що відхиляється, поєднане з приватної мотивацією, що означає, що приватні (індивідуальні, групові) цілі переслідуються за публічний рахунок. p align="justify"> Б.В. Волженкін наводить численні визначення поняття корупції як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, не даючи їм докладного аналізу. Він визначає корупцію як "соціальне явище, що полягає в розкладанні влади, коли державні (муніципальні) службовці та інші особи, уповноважені на виконання державних функцій, використовують своє службове становище, статус і авторитет займаної посади в корисливих цілях для особистого збагачення чи в групових інтересах" ;.
Акцент у цих визначеннях робиться на суб'єктів даного явища, злочинну поведінку яких визначається деякими авторами як правопорушення з боку посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
У вищевказаних визначеннях є і суттєві загальні упущення або недомовленості. Найбільш значущими з них представляються:
фактичне ототожнення корупції як самостійного кримінального злочину з іншими посадовими, корисливими злочинами - вимаганням, хабарництвом, шахрайством, зловживанням посадовими повноваженнями, перевищенням посадових повноважень, нецільовим використанням державних коштів тощо;
розширення кола суб'єктів корупції, в тому числі включають посадових осіб комерційних організацій;
нерозуміння чи заперечення природно-історичного характеру, зв'язку корупції, корупційних дій та їх причин з певними ...