утілого в 2008 р. банку Landsbanki (зобов'язання склали, за оцінками, близько 50% ВВП країни), вирішувалося на всенародних референдумах і залишається неврегульованим. Слід звернути увагу і на існуючі деякі витрати і надмірне адміністративний тиск на банки. Так, на думку банківського співтовариства, вимоги Росспоживнагляду, ФАС та інших регуляторів часто не тільки пов'язані з витратами на їх виконання, а й завдають значної репутаціоннний збиток банківської системи. Найбільш небезпечні в цьому сенсі масштабні «кампанії з підвищення прозорості банків», які знижують довіру до банків і підвищують для них вартість залучення приватних внесків.
На наш погляд, слід виділяти третій рівень дослідження - рівень системи управління комерційним банком та його підсистемами. У стратегічному менеджменті повинні знайти втілення напрямки діяльності, управлінські рішення та дії щодо цілеспрямованого формування відповідного рівня довіри як з боку дійсних і потенційних клієнтів (зовнішнє середовище), так і з боку банківського персоналу - до клієнтів (внутрішнє середовище).
Ми переконані в необхідності комплексного підходу до розгляду проблеми довіри як складного соціально-економічного інституту. Формований механізм управління довірою до банківської системи повинен враховувати різні варіанти економічного і соціального ефекту від зміни параметрів довіри на різних її рівнях. Таким чином, доцільно виділяти довіру на макрорівні банківської системи, на її мікрорівні та нанорівні. На кожному з названих рівнів потрібно формування адекватного механізму управління різними видами довіри, що враховує їх взаємовплив. Насамперед, це завдання держави та центрального банку в рамках діяльності з удосконалення інституційної системи регулювання, фо?? Мування, функціонування і розвитку інститутів національного банківського сектора. Підвищення фінансової грамотності та культури у господарюючих суб'єктів і населення, зміна психологічного ставлення до інститутів, що входять до складу НБС, зниження ймовірності повторення глобальних криз - це той соціальний ефект, який повинен переслідуватися державної банківської політикою. Кінцевою метою є гармонізація інтересів держави, інститутів банківського сектора, господарюючих суб'єктів і суспільства в цілому. Підвищення довіри є умовою досягнення мети і одночасно наслідком ефективної дії механізму управління інститутом довіри до НБС.
Довіра з боку клієнтів - найважливіша складова конкурентоспроможності та успішного бізнесу кожного комерційного банку. Для забезпечення його належного рівня банки повинні керувати формуванням даного параметра інституційного середовища. Наноуровень управління - це застосування банківських технологій та інструментів управління внутрішнім середовищем банку з метою підвищення ефективності роботи на рівні штабних структур і менеджерів різних функціональних підсистем (менеджери клієнтських підрозділів, служба маркетингу та ін) для досягнення стратегічних пріоритетів. Довіра до комерційних банків (до конкретного банку) і до банківської системи як до ринкового інституту визначальним чином впливає на формування фінансової стратегії банківських структур. Х.-У. Дерига, позначивши дві провідні компоненти фінансової стратегії універсальних комерційних банків (I. довгострокова стратегія проти опортуністичної політики «стоп-вперед»;
довіру як основа надійності), визначив такі підходи до їх реалізації [11]: 1) сталість, стабільність і передбачуваність; 2) традиції і ...