цивільно-правового представництва є створення, зміна та припинення цивільних прав та обов'язків для подається особи (ст. 182 Цивільного кодексу - далі ЦК).
При процесуальному представництві представник здійснює цілий комплекс різних процесуальних дій, обумовлених необхідністю захисту представленого ним особи в цивільному процесі. Так, судовий представник готує від імені довірителя процесуальні документи, безпосередньо бере участь у судовому засіданні, виступаючи з усіх питань, що виникають по ходу процесу. При цьому представник пов'язаний тими повноваженнями, якими він наділений у зв'язку з виконанням своїх функцій у суді, і не має права вчиняти дії, що виходять за ці межі. Суб'єктом цивільного процесу залишається довіритель. Для себе особисто в результаті процесу представник нічого не отримує, окрім заздалегідь обумовленої винагороди, а в окремих випадках - і відшкодування власних витрат на представництво.
Участь судового представника в процесі сприяє більш повному з'ясуванню всіх обставин у справі, прояву ініціативи та активності учасників процесу.
Судове представництво можливо по всіх категоріях цивільних справ у суді першої інстанції, в апеляційній та касаційних інстанціях, в наглядовій інстанції, при перегляді вступили в законну силу рішень за нововиявленими обставинами і при виконання судових рішень. p>
§ 2. Суб'єкти представництва
Представник, який діє від імені та в інтересах сторін і третіх осіб, у своїх відносинах з судом та іншими учасниками процесу, впливає на рух процесуальних відносин, і в цьому сенсі представляє як би другу сутність представляються їм осіб .
Судовий представник, здійснюючи захист прав і законних інтересів подається, наділяється законом самостійними правами, на нього покладаються певні обов'язки, причому в ряді випадків виникнення цих прав і обов'язків представника, не залежить від волі подається. У зв'язку з цим можна погодитися з висновком Є. Г. Тарло, що судовий представник є самостійним суб'єктом цивільного судопроізводст?? А.
Участь представників у цивільному процесі має активний характер, тому суб'єктами судового представництва можуть бути особи, котрі мають реальною можливістю здійснювати дії по захисту прав та інтересів громадян і організацій, одночасно володіють і цивільними процесуальними правоздатністю і дієздатністю. Однак судовим представником може бути не будь-яка особа. Закон визначає широке коло осіб, які можуть бути судовими представниками, що підкріплює гарантії права громадян на вибір представника. Однак на відміну від раніше діючого ЦПК закон не містить їх переліку. Коло осіб, які вправі виступати в якості судових представників, визначено у ст. 48 - 52 ЦПК.
До їх числа відносяться дієздатні особи, які мають належним чином оформлені повноваження на ведення справи, за винятком осіб, зазначених у ст. 51 ЦПК. Особи, зазначені в ст. 52 ЦПК (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, довірчі керуючі і т.д.), мають повноваження представників у силу закону.
Однак існує ряд категорій громадян, які не можуть здійснювати функції судового представництва. Зокрема, не вправі бути судовими представниками:
особи, які не досягли повноліття (тобто до 18 років);
особи, які перебувають під опі...