ами, помічниками пристава і поліцейськими наглядачами.
Організація поліції в Санкт-Петербурзі має свої особливості, продиктовані оперативною обстановкою. Столичну поліцію очолює обер-поліцмейстер, при якому призначаються трьох поліцмейстера для виконання інспекторських функцій і два чиновника з особливих доручень. Основним виконавчою ланкою столичної поліцейської структури є ділянка на чолі з приставом. У його підпорядкуванні знаходяться один офіцер і письмоводитель. Ділянка ділиться на околотків на чолі з околодочному наглядачами, городовими постової служби та двірниками. Для городових і околоточних розроблені спеціальні інструкції.
Таким чином, за даним правовому акту міська і земська поліція з'єднувалися в одне Повітове поліцейське управління, поліція стала централізованою.
4. Розкрийте причини та процес прийняття Федерального закону від 7 лютого 2011 №3-ФЗ «Про поліцію». Виділіть основні дискусійні моменти в ході громадського обговорення законопроекту
Закон про поліцію розроблений в рамках проведеної реформи МВС Росії відповідно до Указу Президента Російської Федерації від 18 лютого 2010 № 208 «Про деякі заходи щодо реформування Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації».
Основна мета реформи - виведення системи МВС Росії на новий більш якісний рубіж розвитку. Для цього реалізується комплекс заходів щодо оптимізації структури управління, реорганізації системи відомчої освіти, кадрового, тилового і матеріально-технічного забезпечення, а також за рішенням найбільш гострих соціальних проблем органів внутрішніх справ. Одним з ключових ланок у системі заходів з реформування органів внутрішніх справ є власне формування російської поліції.
Законом встановлюється більш цивілізована модель відносин поліції і суспільства, співробітника поліції і громадянина. До співробітника поліції пред'являються зовсім нові вимоги. Громадяни також зацікавлені в якісному оновленні роботи органів правопорядку. Закон дає вичерпний перелік обов'язків поліції, робить діяльність співробітника правоохоронних органів більш прозорою для простого громадянина, а для самих співробітників дає чітко окреслену систему законодавчих координат.
Закон передбачає комплексне рішення задач щодо усунення неузгодженості норм, що містяться в різних нормативних правових актах Російської Федерації, а також прогалин, які існували в правовому регулюванні діяльності міліції. Поліція на сучасному етапі повинна зосередити основні зусилля на захисті прав і свобод людини і громадянина відповідно до міжнародних стандартів.
Закон прийнятий у другому і третьому читанні Державною Думою
січня 2011 року, схвалений Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації 2 лютого 2011, підписаний Президентом Росія 7 лютого 2011 року.
Політичні та юридичні передумови перейменування російської міліції в поліцію пов'язані з реалізацією Указу Президента Російської Федерації від 24 грудня 2009 року № 1 468 «Про заходи щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ Російської Федерації», в якому констатувалося не тільки те, що вони виконують найважливішу державну функцію щодо захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, а й необхідність модернізації існуючої структури органів внутрішніх справ, організації їх діяльності, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення міліції.
У Законі про поліцію ключовою є ідея соціального призначення поліції. Основне призначенням поліції - захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян Російської Федерації, іноземних громадян, осіб без громадянства, протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки. У Законі закріплено пріоритет служіння поліції суспільству.
У Законі отримала відображення ідея гуманізації форм і методів роботи поліції. Захист особистості, суспільства, держави від злочинних посягань визначена в якості першого в числі основних напрямків діяльності поліції (частина 1 статті 2). Попередження, профілактика злочинів розглядаються в якості головного напрямку діяльності (ця позиція закріплена у статтях 2 і 12), застосування сили співробітниками допускається лише у випадках, коли ненасильницькі методи не забезпечують виконання покладених на них обов'язків (статті 6 і 19).
У главі 4 Закону, яка регламентує застосування поліцією окремих заходів державного примусу, скориговані норми, спрямовані на максимальний захист прав громадян і організацій, обмеження можливості застосування подібних заходів тільки у виняткових передбачених законом випадках.
У Законі про поліцію реалізована ідея консолідації існували у міліції обов'язків і прав в одному законі. Це дозволяє і г...