вони (у міру повернення) є і основним джерелом для погашення зобов'язань перед клієнтами. Тому труднощі при повернення коштів банку можуть викликати найбільш серйозні збої в його роботі. Отже, надійність банку багато в чому буде визначатися двома величинами - розміром кредитного портфеля (як основного джерела ризику) і обсягом простроченої заборгованості (втрачені активи).
Управління активними операціями банку полягає в доцільному розміщенні власних і залучених коштів банку з метою отримання найвищої прибутковості. Саме від якісного управління активними операціями залежить ліквідність, прибутковість, фінансова надійність і стійкість банку в цілому.
До основних принципів управління активами відносяться:
. дотримання доцільності структури активів;
. диверсифікація активних операцій;
. відстеження ризиків і створення резервів;
. підтримання прибутковості активів.
Найбільш зручною формою агрегації активів, є трирівнева агрегація.
Перший рівень агрегації - консолідація балансових рахунків за типом операцій, друга - за принципом платності, третя - за ступенем ліквідності.
У відповідності з цими принципами банківський актив можна згрупувати наступним чином:
. Активи миттєвої ліквідності, всього:
касові активи як такі;
обов'язкові резерви;
кореспондентський рахунок в цб;
кошти на кореспондентських рахунках в інших банках (цю частину можна розглядати як умовно безкоштовне розміщення коштів. Проте їх основна функція - первинні резерви)
. Вкладення в цінні папери
державні цінні папери
цінні папери для перепродажу
враховані банком векселі
. Позики:
короткострокові;
банківські;
довгострокові;
прострочені
. Інші активи:
інвестиції (вкладення в ук дочірніх організацій);
капіталізовані та нематеріальні активи
інші активи (розрахунки);
абстрактні кошти, витрати і збитки
Ступінь тій, чи іншій угруповання обумовлюється поставленим завданням.
Під доцільною структурою і якістю активів можна понімаеть ступінь їх ліквідності. Ліквідні активи банку в короткий термін з мінімальними втратами можуть бути звернені на погашення зобов'язань банку. Ступінь ліквідності активів зумовлює ступінь ризику банківських активів. Існує общеустановленная методика визначення ризику, стосовно до загальної величини активів, банківські активи поділяються на 5 груп залежно від ступеня ризику (найбільший ризик 100%).
Існують коефіцієнтний методи оцінки якості активів. До найбільш важливих (з практичної точки зору), використовуваним на практиці відносяться:
Визначення показателяРасчетОптімальное значеіеЕкономіческое значеніе12341.Доходние активи/активи банкаСредства на кореспондентських рахунках + цінні папери, придбані для перепродажу + позички, за винятком прострочених і «системних» * + інвестиційні вкладення банку, за яким закріплений реальний дохід + інші дохідні вкладення)/актіви0,75Удельний вага доходообразующей актівов2.Доходние активи до платних пасивів (Прибуткові активи/залучені платні пасиви) gt;=1Отношеніе дохідних активів до платних ресурсам.3.Просроченние позички/ссуди3.Просроченние позички/позики lt;=0.04Удельний вага прострочених позичок в позичковому портфеле4.Резерв на позички/ссудиПросроченние позички + «системні»/кредитний портфельУстанавлівается ЦБ РФ не менше 75% від расчетногоСтепень покриття збитків за рахунок власних джерел
1.3 Аналіз кредитних операцій банку
Кінцева мета кредитної політики lt; # justify gt; § аналіз факторів, що впливають на попит і пропозицію кредиту;
§ формування кредитного потенціалу комерційного банку;
§ забезпечення відповідності структури кредитного потенціалу та виданих позик;
§ аналіз виданих кредитів за різними ознаками;
§ оцінка ефективності та якості кредитного портфеля, розробка заходів щодо вдосконалення кредитного портфеля банку.
На першій стадії аналіз здійснюється аналітичними службами банку з урахуванням регіональних ринків, на яких працює банк. Бажано, щоб дана робота стала постійної складової в процесі вдосконалення кредитного портфеля, так як це дозволить банку своєчасно вловити зміни ...