задоволеність не тільки собою, як при індивідуальній діяльності, але і задоволеність партнером [12].
При успішному виконанні спільної діяльності з виховання дітей, ведення домашнього господарства, розподілу вільного часу і дозвілля у партнерів по шлюбу виникає також задоволеність не тільки собою, але і партнером.
У умовах спільної діяльності кожен учасник безперервно отримує інформацію про різні сторони і компонентах процесу взаємодії. Ця інформація, як відомо, складається з чотирьох видів сигналів:
а) про інших учасниках діяльності,
б) про собі (власну участь у діяльності, досягнуті результати, стан),
в) про зовнішніх умовах діяльності,
г) про загальні підсумки діяльності [13].
Враховуючи те, що подружжя знаходиться в постійній матеріальної і морально-психологічної Залежно внаслідок того, що діяльність кожного робить істотний вплив на життя і діяльність партнера по шлюбу, якість шлюбу в значній мірі залежить від збігів мотивів спільної діяльності (від орієнтації на матеріальну вигоду, на самоствердження, на спільну діяльність по вихованню дітей і т. п.).
Збільшення взаємної залежності партнерів по шлюбу створює умови для підвищення значущості феноменів сумісності та спрацьованості для збереження якості шлюбу.
Оптимальне поєднання феноменів сумісності та спрацьованості в підсумку відбивається на якості сімейно-шлюбних відносин.
Наступним важливим компонентом якості шлюбу є його стійкість. Оцінка стійкості, міцності шлюбу є однією з найважливіших характеристик образу життя сім'ї. В.А. Сисенко вперше розділяє поняття В«стійкість шлюбуВ» і В«стабільність шлюбу В». Стійкість шлюбу він розглядає як В«стійкість системи взаємодії між подружжям, ефективність і результативність їхньої спільної діяльності, спрямованої на досягнення як взаємних, так індивідуальних В»[14].
Істотно розширює дане поняття В.В. Бойко (1988). Стійкість шлюбу, на його думку, має об'єктивну і суб'єктивну сторони. Об'єктивна сторона міцності шлюбу залежить від імовірності його розпаду, яка може бути виражена співвідношенням кількості шлюбів і розлучень, зареєстрованих у даному регіоні за певний проміжок часу. Суб'єктивна сторона характеристики шлюбу включає в себе задоволеність подружніми стосунками, установку подружжя на збереження родини. Показниками суб'єктивної сторони стійкості шлюбу, по думку В.В. Бойко, може служити оцінка його міцності, яку дають самі подружжя [15].
На думку Г.С. Васильченко і Ю.О. Решетняка, загальний шлюбний потенціал складається з фізичного, матеріального, культурного, сексуального та психологічного факторів [16].
2. ДІАГНОСТИКА СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
2.1 Причини, що обумовлюють сімейні порушення
У першій розділі ми докладно розглянули поняття В«сім'яВ», її функції, структуру і динаміку і виявили основні показники її фортеці - сумісність, спрацьованість і стійкість подружжя. Основні причини сімейних порушень пов'язані з перешкодами в області функцій, структури та динаміки сім'ї, а також з несумісністю членів сім'ї.
Всі труднощі, з якими стикається сім'я, можна розділити, насамперед, за тривалістю і силі їх дії [17]:
1. Надсильні подразники. Наприклад: смерть одного з членів сім'ї, зміна соціального статусу, раптове і сильне захворювання тощо;
2. Тривалі (хронічні подразники). До таких труднощів відносяться, наприклад: фізична і психічна завантаження в побуті, на виробництві, труднощі у зв'язку з рішенням житлової проблеми, тривалий і стійкий конфлікт між членами сім'ї тощо
Виділяються ще два типи:
1. Труднощі, пов'язані з різкою зміною способу життя сім'ї (Життєвого стереотипу). Це психічні труднощі, які виникають на кордоні зміни етапів життєвого циклу, про які говорилося вище. Такі переходи супроводжуються різким змінений ием способу життя;
2. Труднощі, пов'язані з їх підсумовуванням і накладенням один на одного. Наприклад, необхідність практичного одночасного вирішення проблем у початок другого етапу, тобто після появи в сім'ї першої дитини: завершення освіти, освоєння професії, догляд за дитиною, первинне обзаведення майном, вирішення житлової проблеми.
За джерела виникнення сімейні труднощі поділяються також на три типи [18]:
1. Пов'язані з етапами життєвого циклу сім'ї, тобто труднощі звичні, які переживаються усіма сім'ями в більш-менш гострій формі: адаптація один до одного, формування стосунків з родичами на першому етапі; проблеми виховання та догляду за дитиною, ведення трудомісткого домашнього господарства - на другому. Ці труднощі в певні моменти життя сім'ї призводять до сімейних криз. Перший криза можливий наприкінці першого року спільного життя. Другий - між третім і сьомим роками існування сім'ї. Третій відбувається між сімнадцятьма і двадц...