стантивация» і «контекстуальна субстантивация». Більшість дослідників, зокрема, В.В.Лопатін і А.Н Лукін виділяли два види субстантивації, тоді як А.Н. Гвоздьов підрозділяє субстантивовані одиниці на три категорії; в свою класифікацію він включив субстантивацію стійку (узуальний), не цілком завершену і вживану індивідуально (контекстуальну).
Іншою причиною складності розподілу є те, що не всі слова можна однозначно розділити на дві категорії. Приміром, А. А. Потебня вказує, що є безліч випадків, в яких опущення обумовленого не було і «немає потреби припускати опущення таких слів, як людина, жінка і т. П. У випадках ... рідний, -а; хворий, -а ». У таких випадках виникає питання: до окказіональним або до узуальним субстантивом відносити дані прикметники? Відповідно до класифікації А.Н. Гвоздьова такі слова необхідно віднести до випадків не цілком закінченою субстантивації. Проте більшість дослідників, такі як О.А. Шапорева, А.Н. Лукін та інші, відносять подібні слова до контекстуальної субстантивації. У даній роботі при складанні статистики ми грунтувалися на думках більшості і відносили подібні субстантивовані одиниці до прикладів контекстуальної субстантивації.
пастернак субстантивация узуальний контекстуальний
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2
Роман «Доктор Живаго» Б. Пастернака насичений прикладами окказиональной і узуальной субстантивації.
контекстуальних субстантівірованних одиниць у тексті набагато більше, ніж узуальних - 72,4% проти 27,6% відповідно. Це пов'язано з рядом причин, основною є стійкість і незмінність узуальних одиниць і наявність неодноразового вживання номинализации, також відноситься до окказіональним субстантивом.
Ми з'ясували, що не завжди можна відразу й однозначно визначити розряд субстантива і віднести його або до узуальним, або до контекстуальних; для подібних випадків необхідно вивчити кілька робіт різних дослідників і потім, грунтуючись на думці більшості, розподілити субстантивовані одиниці.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Субстантивації - давно існуючий процес переходу будь-якої частини мови в іменник. У ході дослідження ми докладно вивчили етапи становлення субстантивації, входження словотворення до складу російської мови як самостійної науки про мову. Багато лінгвісти вивчали дане питання, однак залишається безліч неузгоджених нюансів.
З погляду частеречной приналежності виробляє основи все субстантиву в романі «Доктор Живаго» Б. Пастернака підрозділяються на субстантивовані імена прикметники, дієприкметники, приклади номинализации і ще кілька нечисленних незначних розрядів. Найбільше в тексті роману поширені субстантивовані прикметники.
Б. Пастернак досить активно використовує субстантивацію у своєму творі. На одну сторінку роману в середньому припадає близько трьох субстантивів; можливо, подібний інтерес до використання даного розряду слів можна пояснити досить активним вивченням субстантивації під час написання роману і тим, що деякі субстантиву є «маркерами часу», ніж надають роману достовірності та правдивості.
З погляду функціональної характеристики ми расклассифицировать субстантиву на окказіональние і узуальние. Окказіональние (контекстуальні) субстантиву в текст роману зустрічаються значно частіше, ніж узуальние. Це пов'язано з рядом причин, основною є стійкість і незмінність узуальних одиниць і наявність неодноразового вживання номинализации, також відноситься до окказіональним субстантивом.
Проте класифікація субстантивів не завжди однозначна; виникає безліч питань при обробці матеріалу. Це пов'язано з відсутністю спільності думок дослідників і наявності декількох класифікацій. У таких випадках ми вивчали роботи лінгвістів, які досліджували дане питання, і становили класифікацію на думку більшості. Якщо ж виникають питання при розподілі субстантивів по частеречной приналежності виробляє основи, необхідно звернутися до досліджень Земської Е.А. або Фисіной У.Н .; в даних працях питання про виробляє основі розкритий дуже широко.
Список використаних джерел
1. Буслаєв Ф.І. Історична граматика російської мови.- М., 1959;
2. Виноградов В.В. Російська мова. Граматичне вчення про слові.- М., 2001;
. Виноградова В.Н. Стилістичні засоби освіти//стилістичні дослідження.- М .: Наука, 1972. - 319 с .;
. Земська Е.А. Сучасна російська мова. Словотвір.- М., 1973. З 171-172;
. Кузнєцов В. Я. Перехід до кола частин мови в рос. мовою. Калінін, 1983;
. Лопатин В. В. Субстантивації як спосіб словотворення в сучасній російській мові//Російська мо...
