значення або складається динаміка зміни яких свідчать про можливі в найближчому майбутньому значних фінансових утрудненнях, в тому числі і банкрутство. До них відносяться:
повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності;
перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;
надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерел фінансування довгострокових вкладень; стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності; хронічна нестача обігових коштів;
стійко збільшується до небезпечних меж частка позикових коштів у загальній сумі джерел коштів; неправильна реінвестиційні політика;
перевищення розмірів позикових коштів над встановленими лімітами; хронічне невиконання зобов'язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати відсотків і дивідендів);
високий питома вага простроченої дебіторської заборгованості;
наявність наднормативних і залежаних товарів і виробничих запасів;
використання (Вимушене) нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;
застосування у виробничому процесі обладнання з простроченим терміном експлуатації;
потенційні втрати довгострокових контрактів;
несприятливі зміни в портфелі замовлень.
У другу групу входять критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний. Разом з тим вони вказують, що за певних умов чи неприйняття дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. До них відносяться:
втрата ключових співробітників апарату управління;
вимушені зупинки, а також порушення виробничо-технологічного процесу;
недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів від якогось одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активів та ін;
зайва ставка на прогнозовану успішність і пріоильность нового проекту;
участь підприємства в судових розглядах з непередбачуваним результатом;
втрата ключових контрагентів;
недооцінка технічного та технологічного оновлення підприємства;
неефективні довгострокові угоди;
політичний ризик, пов'язаний з підприємством у цілому або його ключовими підрозділами.
Що стосується критичних значень цих критеріїв, то вони повинні бути деталізовані за галузями і підгалузями, а їх розробка може бути виконана після накопичення певних статистичних даних.
Існує якісний підхід, який у літературі називається "аналіз життєздатності ", заснований на внутрішніх чинниках, найбільш часто що є причинами неспроможності підприємств. Вони можуть бути класифіковані чотирма категоріями в розрізі функціональних підсистем управління: маркетинг, виробництво, кадри/керування та фінанси.
Менеджмент підприємства може бути неефективним з багатьох причин. Внутрішні причини неспроможності наведені в таблиці 5.
Таблиця 5. Внутрішні причини неспроможності підприємств
Маркетинг
Виробництво
Кадри/Управління
Фінанси
Помилковий прогноз попиту на продукцію
Невідповідний місце розташування
Неефективне лідерство
Неоптимальна структура капіталу
Нізкомаргінальний асортимент продукції
Недосконала технологія
Погані стосунки в колективі
Погані інвестиційні рішення
Неправильне позиціонування товару
неекономічна розмір підприємства
Неадекватні людські ресурси
Відсутність відповідальності за облікову політику
Нераціональна цінова структура
Непідходяща технологія
Надлишок робочої сили
Слабкий контроль бюджету p>
Неадекватне стимулювання збуту
Неправильний акцент у дослідженнях і розробках
Необов'язковість персоналу
Невідповідний податкове планування
Коштовна дистрибутивная мережа
Слабке виробництво і контроль якості продукції
Нераціональна структура компенсацій
Погане планування і контроль грошових коштів
Погане обслуговування покупців
...