нку - прояв ефекту масштабу виробництва;  
 зростає конкуренція між країнами; 
  відбувається забезпечення кращих умов торгівлі; 
  розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури; 
  поширення новітніх технологій. 
  Негативні наслідки: 
  для більш відсталих країн це призводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), йде перерозподіл на користь більш сильних партнерів; 
  олігопольний змова між ТНК (Транснаціональна корпорація) країн-учасниць, який сприяє підвищенню цін на товари; 
  ефект втрат від збільшення масштабів виробництва. 
  Зараз у більшості країн Центральної та Східної Європи переконані, що боротьба зі зростанням регіональних диспропорцій, що підривають економічні та соціальні основи територіальної цілісності країни, є однією з захисних функцій будь-якого сучасного держави. Практично у всіх цих країнах держава в більшій чи меншій мірі проводить активну регіональну політику, встановлює принципи, цілі та довготривалі пріоритети регіонального управління, затверджує стратегію регіонального розвитку, надає державну підтримку відсталим регіонам, у тому числі шляхом прямих державних асигнувань суб'єктам господарювання. У зв'язку з цим, на думку фахівців в галузі управління регіонами, ситуація у всіх розглянутих країнах змінюється на краще. 
 . Аналіз регіонального розвитку та регіональної політики в Республіці Білорусь 
  . 1 Оцінка ефективності регіональної політики в країні 
				
				
				
				
			   Регіональна політика - це частина державної політики Республіки Білорусь. 
  Білоруська регіональна політика націлена на забезпечення зростання добробуту населення незалежно від місця його проживання, підвищення рівня комплексного розвитку продуктивних сил і конкурентоспроможності економіки регіонів. Для реалізації цих цілей необхідно постійно вирішувати цілий ряд проблем, над якими працюють республіканські і місцеві влади. Вирішення проблем регіонального розвитку ускладнене тим фактом, що в регіонах знаходяться відносно дрібні поселення, що не володіють великим виробничим і демографічним потенціалом. Отже, вони не мають достатньої кількості власних ресурсів для реструктуризації, підвищення ефективності свого виробництва, не можуть витримувати конкуренцію з великими містами (столицею, обласними центрами) і потребують централізованої підтримки. 
  Проведення ефективної регіональної політики вимагає глибокого аналізу і діагностики соціально-економічного розвитку регіонів. Діагностика соціально-економічного розвитку регіонів дозволяє визначити надійність регіональних систем, виявити «больові точки», вузькі місця з метою прийняття адекватних заходів, обґрунтованих управлінських рішень. 
  Для оцінки розвитку регіонів застосовується ціла система показників, серед яких можна виділити: 
  Економічні (економічний потенціал регіону та його використання, обсяг і ефективність виробництва, стан регіональних ринків та ін.); 
  Соціальні (рівень безробіття і зайнятості в регіоні, динаміка номінальних і реальних доходів, структура доходів і витрат, співвідношення середньомісячного доходу і прожиткового мінімуму та ін.); 
  Екологічні (рівень викидів забруднюючих речовин в атмосферу, стан поверхневих водойм та запасів стічних вод); 
  Демографічні (дані про кількість міського та сільського населення, про вікову структуру, працездатному населенні, рівні освіти, щільності населення). [20, c.420] 
  Чимало важливу роль також відіграють такі показники, як обсяг ВВП на душу населення, мінімальний споживчий бюджет, споживчий кошик та ін. 
  Аналізуючи значення цих показників можна зробити висновок про рівень і якість життя населення і його матеріальному достатку, про стан економіки в даному регіоні. На основі даного аналізу центром і регіональними структурами приймаються відповідні управлінські рішення в області регіонального розвитку. 
  У цілому Республіка Білорусь сьогодні є сучасним, промислово розвиненою державою, для якого характерна індустріальна модель структури зайнятості населення, велика частина якого трудиться у виробничій сфері. 
  Одним з найважливіших напрямків державного будівництва в Республіці Білорусь є пошук оптимальної моделі місцевого управління та самоврядування, визначення основних каналів взаємодії центру і регіонів. Це обумовлено тим, що від ефективності роботи місцевих органів влади в значній мірі залежить нормальне функціонування регіональних інститутів громадянського суспільства, позитивна динаміка територіального розвитку. Якість економічної політики держ...