на європейський ринок. Тому, говорячи про економічні зв'язки Ірану з країнами регіону, особливо Каспійського басейну, необхідно враховувати цей фактор, який об'єктивно В«не працюєВ» на зближення позицій Ірану і країн, зацікавлених у якнайшвидшому виведенні своїх енергозапасів на світові ринки. У той же час Іран є прихильником вступу нафтовидобувних країн регіону в ОПЕК, що може привести у відповідність інтереси всіх учасників енергопроектів. Поки цього не сталося, видається, що зацікавленість Ірану у використанні його території для виведення каспійської нафти носить під чому геополітичний характер, тому в цьому випадку зросте його вплив на світовий ринок нафти, отже, на країни-споживачі нафти.
Зацікавленість Ірану в південному маршруті продиктована не тільки цими далекосяжними політичними цілями, а носить і суто прагматичний економічний інтерес. Такий маршрут дасть не тільки валютні надходження від транзиту, але і зможе допомогти вирішити найбільш болючу зараз для Ірану проблему - проблему зайнятості. Це теж одна з причин того, що зараз Іран активно розвиває транспортну інфраструктуру як трудомістке виробництво - як у країні, так і на регіональному рівні. Саме Іран є ініціатором більшості транспортних проектів ОЕС, одним з основних інвесторів у ці проекти. У відміну від інших видів транспорту експлуатація трубопроводів дає швидку окупність. Проблема надлишку працездатного населення в Ірані не може бути вирішена за допомогою країн СНД, також зазнають демографічний тиск, Поглиблюється меншим порівняно з Іраном розвитком приватного підприємництва. Тому виконання спільних проектів здатне внести свій внесок у вирішення цієї гострої регіональної проблеми.
Оскільки економічна складова взаємин не в останню чергу передбачає орієнтацію на певну модель розвитку, не можна не сказати про те, що виразно проявилося в останні роки більш позитивне сприйняття Ірану країнами регіону багато в чому пов'язане саме з еволюцією іранської моделі. Подальша модернізація іранської економічної моделі, що набуває все більше спільних правових рис з правилами світового господарства, безумовно, сприятиме зближенню Ірану з країнами Центральної Азії та Кавказу.
Тенденції еволюції ісламського режиму дозволяють досить впевнено говорити про те, що прогноз початку 90-х років про небезпеку поширення в країнах регіону фундаменталізму з боку Ірану виявився невиправданим. Про загрозу іранського фундаменталізму можна говорити скоріше як про гіпотетично можливе, ніж як про реальний факторі. Звичайно, теза про загрозу досі широко використовується Туреччиною, Ізраїлем і США. Так, швидко врегульований інцидент з дослідницьким азербайджанським судном у спірному з точки зору Ірану ділянці Каспійського моря подавався деякими ЗМІ як військова загроза іранського фундаменталізму, але всерйоз про це як про реальну загрозу говорити не слід. Іран дуже обережно використовував у своїх взаєминах з країнами регіону релігійні інструменти. Більше того, в м...