ступенем реальності загрози турецький сепаратизм вже порівняємо з російською. Україна опиняється між двох вогнів на тлі того, що в Росії відсутнє розуміння ісламської загрози в Криму і триває мусування кримської проблеми в антиукраїнському контексті. У результаті виявляється, що для України Туреччина і Росія в цьому сенсі перебувають "в одному човні". p> У цій каламутній воді Меджліс кримськотатарського народу, вміло розігруючи карту, завойовує позицію за позицією. У рішеннях III курултаю формально засуджується російський сепаратизм в Криму, але оскільки Україна звинувачується мало не в проведенні "геноциду" відносно кримських татар, останні погрожують переходом на російську сторону, якщо вона не визнає політичні права Меджлісу і не включить його в структуру органів державної влади.
У результаті Україна повинна, виходячи з реалій, прораховувати можливість і такого варіанту розвитку подій в найближчій перспективі:
1) через турецьку підтримку Меджліс провокує активізацію політичного спротиву кримських татар, про яку він вже заявив, і починає терористичні акції;
2) Росія в цих умовах може мати формальний привід оголосити Крим зоною своїх життєвих інтересів і посилати війська для захисту російських і російськомовного населення, яких у Криму більшість;
3) в результаті в конфлікт вплутується Туреччина за підтримки НАТО, і світ отримує конфлікт набагато більш небезпечний, ніж чеченський. p> Тому раціональне дозвіл проблеми кримського сепарпатізма може лежати тільки в юридичному та політичному полі України. Бо російське політичне присутність у Криму Туреччина через Меджліс також зустріне акціями дестабілізації. p> Для повноти картини слід вказати на те, що національно-патріотичні сили України, особливо їх праворадикальне крило УНА-УНСО, відстоюють ідею про помилковість створення кримської автономії і пропонують зробити її звичайною областю України. Політична абстракція - найбільш м'яка оцінка цього проекту, здійснення якого розв'язало б уже сьогодні початок вищеописаного сценарію. p> Висновки
Прагнення окремих регіонів і етнотерріторій у складі багатонаціональних держав до відокремлення стає джерелом соціальної, політичної та економічної нестабільності, а головне, несе загрозу збройного протистояння, відкритої конфронтації. Це призводить до людських жертв, появи біженців, руйнування регіональної господарської інфраструктури, соціальних інститутів, зниження ефективності територіальної влади. Очевидно, що сепаратистські процеси є негативними і для держави в цілому: порушується механізм функціонування політичної системи, падає легітимність центральної влади, загальнодержавна ідеологія переживає кризу. Сепаратизм, створюючи загрозу державному суверенітету, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки держави, знижуючи його міжнародний престиж. p> Література
1. Політика та політологія: Уч. посібник для студ. вищих навч. закладів - Одеса: ОКФА, 1998 - 208с.; p> 2. # "#"> # "#"> Http://0da-nu0.livejournal.com/12006.html
5.