пенсійного страхування висловлюється все більше застережень. Крім впливу глобальних фінансових криз і нерозвиненості вітчизняного фондового ринку, є нюанси в самій пенсійній системі: вилучення частини надходжень із солідарної системи та необхідність пошуку компенсаторів для покриття її дефіциту; створення інституційного середовища для функціонування другого рівня; складна і дорога (щонайменше, у перші роки існування) система адміністрування; тривалий перехідний період; наявність значного контингенту учасників, які платять внески до мінімальних розмірах і у яких накопичень буде недостатньо для отримання довічної пенсії.
Зважаючи на це на даному етапі доцільно обмежити впровадження обов'язкових накопичувальних пенсійних схем тільки сферою професійних, корпоративних пенсійних програм для фінансування дострокових пенсій працівників, зайнятих на шкідливому виробництві. До обов'язкових накопичувальних пенсійних програмах потрібно залучити також фізичних осіб - підприємців та інші категорії саме зайнятих (додатково або замість їх участі у загальній системі пенсійного страхування). Такі обов'язкові накопичувальні пенсійні програми, поряд з широким спектром добровільних схем, можуть діяти через як недержавні пенсійні фонди, так і інститути страхування життя. p align="justify"> Що стосується так званих "спеціальних" пенсійних програм, які відносяться до компетенції держави, то зовсім не обов'язково фінансувати їх через накопичувальні фонди. Оскільки контингент працюючих в секторі державного управління та бюджетній сфері досить стабільний, а держава як роботодавець має бути зразком відповідальності, корпоративні пенсійні програми для державних службовців та прирівняних до них категорій можуть функціонувати на розподільчих принципах. Це дозволить заощадити на адміністративних витратах і залучити певні додаткові грошові кошти від самих працівників. p align="justify"> Додаткові державні пенсійні програми ("чорнобильські", "ветеранські" і т. д.) повинні бути оформлені в окремий елемент системи і реалізовуватися через державні органи соціального захисту шляхом прямого бюджетного фінансування, а не транзитом через Пенсійний фонд.
По-перше, це істотно полегшить організаційно-технічну роботу Пенсійного фонду, оскільки сьогодні його працівники багато часу і зусиль витрачають на розрахунки витрат, не властивих для страхової системи.
По-друге, існуючий механізм фінансування державних пенсійних витрат перетворює Пенсійний фонд на заручника не тільки фінансової спроможності державного бюджету, але й політичних рішень уряду з обмеження розмірів певних виплат. Як показали події кінця 2011 р., саме територіальні відділення Пенсійного фонду стали "крайніми" у протистоянні уряду з "чорнобильцями" та "афганцями", хоча вони не мали ніякого впливу на прийняття подібних рішень. p align="justify"> У той же час слід підкреслити, що жодна пенсійна система не скасовує потребу в інстит...
