жнародні автомобільні перевезення є більш складним процесом в організаційному, технологічному і як наслідок в управлінському аспекті в порівнянні з перевезеннями в межах однієї країни. p> Складність міжнародних перевезень викликана необхідністю перетину кордонів та митного регулювання вантажопотоків, особливостями національного документообігу, інспекційними перевірками технічного стану транспортних засобів, дотримання режиму праці та відпочинку водіїв та іншими обставинами. [4, стор.129]
Тимчасові характеристики подолання складних обставин міжнародних автомобільних перевезень та дотримання вимог до даного виду перевезень мають випадковий характер, облік якого особливо важливий при проектуванні доставки вантажів, плануванні та організації перевезень "точно в термін". p> Основним джерелом випадковості є маршрут, який характеризується певної протяжністю, типом дорожнього покриття, місцевими обмеженнями та іншими параметрами. Складові перевізного процесу є випадковими величинами, тому кількісна оцінка проводиться з використанням імовірнісних характеристик. br/>
Застосування в СРСР
Вперше подібна система була впроваджена в авіаційній промисловості (ВПК) СРСР в 1940 г за участю нового наркома Шахуріна. До цього, як і в інших видах індустрії СРСР робота велася за місячними і квартальними планами. При такій роботі перші два тижні кожного місяця зазвичай йшли на "підчищення" недоробленого минулого місяця, а в останній декаді починався штурм, щоб якось виконати план. За третю декаду виробляли близько половини всієї продукції. Це в кращому випадку. А в гіршому - справа затягувалася ще більше. Було вирішено припинити подібну практику, ввести щоденний графік-норму здачі продукції державі і строго його дотримуватися, так як штурмівщина гальмувала основне виробництво.
Було потрібно перебудувати уми людей, привчити не взагалі випускати літаки, мотори і все інше, а випускати точну кількість щодня. Перебудовуватися на добовий графік доводилося всім - і комірнику та директору. Від складів до збірки налагоджували певний ритм, який дозволяв щодня випускати певний і все збільшується кількість літаків. У роки війни, коли промисловість СРСР повністю перейшла на потоковий метод виробництва, це дозволило планувати, і спільно з широко застосовувалася уніфікацією, стандартизацією, зниженням циклу виробництва, простою обладнання і постійним підвищенням технологічності - гнучко нарощувати темпи виробництва.
"Ми переглянули всі операції в цеху, починаючи з моменту надходження деталей у цех і кінчаючи випуском з цеху агрегатів, - згадував начальник монтажного цеху одного з заводів С.І. Смирнов. - Виявилося, що агрегати близько 40 відсотків часу знаходяться без руху. Постало питання про складанні такої циклограми, при якій вони були б весь час в роботі. Навколо цього завдання була сконцентрована робота планового і технологічного бюро та керівництва цеху. В результаті нам вдалося різко ущільнити робочий день, скорот...