розвіданими запасами частка Росії помітно менше, що поряд з малою ступенем вилучення (ні по одному виду палива не досягнуть критичний рубіж в 25% від прогнозних запасів, після якого приріст видобутку малоймовірний) говорить про великі перспективи, пов'язаних з геологорозвідкою. У ПЕК Росії входять чотири основні галузі: електроенергетика (включаючи атомну), нафтова галузь (включаючи нафтовидобуток і нафтопереробку), газова та вугільна галузі, кожна з яких представляє собою виробничий комплекс з потужною матеріально технічною базою. p align="justify"> До початку 90-х років електроенергетика була однією з галузей планової економіки СРСР, повністю контрольованої державою і мала централізовану систему адміністративно-господарського управління на чолі з Міністерством енергетики та електрифікації. Результатом багаторічного розвитку галузі стало створення Єдиної електроенергетичної системи країни (ЄЕС СРСР), яка узгоджувала і об'єднувала на паралельну роботу енергосистеми союзних республік. Основними достоїнствами функціонування цієї системи були: можливість миттєвої балансування виробництва і споживання електроенергії в країні; надійність енергопостачання забезпечувалася при меншій потребі в резервних потужностях порівняно з умовами ізольованої роботи енергосистем; наявність можливості оптимізації перетікань електроенергії по великих територій давало значну економію органічного палива при забезпеченні різночасових максимумів навантаження. Після розпаду СРСР почався процес децентралізації та регіоналізації галузі. Нависла загроза "енергетичного сепаратизму", яка могла призвести до порушення енергопостачання в енергодефіцитних регіонах Росії. Для її запобігання було вжито заходів з реформування галузі, створення нової огранізаціонно-господарської структури і збереженню диспетчерського управління в рамках єдиної електроенергетичної системи як основи сталого електропостачання споживачів. p align="justify"> Проведені на рубежі 90-х рр.. дослідження та розроблені на їх основі схеми розвитку і розміщення галузей паливно-енергетичного комплексу показували, що в майбутні 15-20 років основними напрямами вдосконалення паливно-енергетичного балансу країни повинні були стати:
концентрація народногосподарських зусиль на всілякому прискоренні енергозберігаючої політики на базі структурної перебудови народного господарства з пріоритетним розвитком менш енергоємних виробництв, а також підвищення ефективності використання палива та енергії шляхом впровадження енергоекономічних технологій і техніки;
якісна перебудова структури балансу первинних енергоресурсів за рахунок випереджаючого розвитку їх найбільш економічних видів і в першу чергу природного газу, вугілля відкритого видобутку та атомної енергії, а також широкого використання нетрадиційних відновлюваних джерел енергії.
Ці напрямки зберегли актуальність і в наші дні. Саме тому вони практично навіть в тих же формулюваннях б...