ивості.
Однією з умов втілення в життя ідеї справедливості, укладеної в змісті законності, виступає категорія боргу як наслідок прояву певного рівня правової свідомості, вираженого в чинному законодавстві у вигляді юридичного обов'язку, що сприяє формуванню системи вимог, що пред'являються суспільством до поведінки своїх громадян в інтересах їхнього ж власного благополуччя.
Таким чином, з моральної точки зору законність - юридична форма вираження ідеї справедливості шляхом формування у індивіда потреби строгого проходження приписами права.
Метою будь-якого дослідження в правознавстві є визначення юридичної природи досліджуваного феномена. Для успішного вирішення поставленого завдання, як нам видається, необхідно, насамперед, усвідомити логіко-семантичне значення слова «законністю». Воно полягає в тому, що іменники подібної групи похідні від порівняльного прикметника «законний» і вказують на процес руху до мети. Тому історія становлення та реалізації ідеї законності на практиці виражається наступною формулою: по справедливості - за законом - законність. З урахуванням викладеного можна дати коротку характеристику власне юридичного змісту проблеми законності, яка, як правило, починається з аналізу правових передумов і умов зародження і розвитку даного політико-правового явища. До них можна віднести наступні: по-перше, наявність державотворчих органів, що виконують правотворчу і правоохоронну функції. По-друге, діюча система правових приписів, що відображають закономірності розвитку суспільства, спрямована на впорядкування суспільних відносин і забезпечення відповідного стану правопорядку.
Головне в будь теоретичної конструкції - визначення сутності досліджуваного явища. У нашому випадку ми виходимо з передумови, що сутністю законності є вимога суворого і неухильного дотримання та виконання чинного законодавства всіма учасниками правових відносин.
Але тут виникає проблема: як тлумачити і здійснювати дану правову установку.
На наш погляд, її не можна розуміти буквально, так як це призведе до ототожнення понять законності та реалізації права. У даному випадку зазначене вище системообразующее вимога висловлює рух до мети - досягнення законослухняності з боку всіх суб'єктів суспільних відносин. Тому законність характеризує не стан або конкретний результат, а живий процес, наприклад формування правової держави і громадянського суспільства.
Таке розуміння сутності законності дозволяє говорити про її зміст як системному утворенні, що має складну елементарну структуру, за допомогою якої в понятті законності узагальнюються предмети - носії ознак описуваного явища. У своїй єдності вони утворюють обсяг категорії «законність», а її аналіз дозволяє виявити ознаки законності.
До елементів змісту категорії «законність» відносяться: по-перше, сукупність ідей, поглядів і принципів [6; 103]. Вони складають теоретико-методологічний зміст, світоглядну основу теорії законності, за допомогою яких здійснюється об'єднання сенсу і призначення даної категорії в системі правових явищ. По-друге, системообразующее вимога суворого і неухильного дотримання та виконання чинного законодавства, що виражає цілі й потреби державного та суспільного розвитку. По-третє, мета - формування правової держави і рух до стану правомірності. Вона досягається в проце...