ної ради по туризму та екскурсіях обслуговували щорічно до 45 мільйонів чоловік. У цій системі працювали понад 960 туристських готелів, кемпінгів і баз на 477 тисяч місць. Тоді було розроблено більше 20 тисяч маршрутів-походів по рідному краю. У самодіяльному туризмі брали участь до 27,5 мільйона туристів. Працювали 925 бюро подорожей та екскурсій. У міжнаціональне спілкування через туризм було залучено більше 40 мільйонів юнаків і дівчат. З них 1,5 мільйона виконали нормативи туристських експедицій.
У Радянському Союзі організацією соціального туризму займалися Центральна рада з туризму та екскурсіях ВЦРПС (ЦСТЕ) і Бюро міжнародного молодіжного туризму (БММТ «Супутник») ЦК ВЛКСМ. Обсяг обслуговування ЦСТЕ на 1989 становив 42 млн. туристів і 226,1 млн. екскурсантів, а обсяг наданих послуг за той же період досяг 3 млрд. руб. при чисельності працюючих в системі 170 тис. чоловік.
Обсяг обслуговування туристів БММТ «Супутник» в тому ж році склав 6,2 млн. чоловік, а обсяг послуг - 365 млн. руб. (У цінах 1989 р.) при чисельності працюючих близько 7 тис. чоловік. Різного роду знижки та пільги на надані туристські путівки перевищували в ряді випадків 50-70% їх вартості і дотувалися профспілками та іншими громадськими організаціями.
При ринкових відносинах зазначені вище системи соціального туризму розпалися, а їх елементи перетворилися на комерційні структури, що займаються в основному міжнародним туризмом. Про свою прихильність до соціального туризму заявила лише Російська асоціація соціального туризму (PACT), є членом Міжнародного бюро соціального туризму (БІТС), організованого 7 червня 1963 в Брюсселі.
Невирішені проблеми показують актуальність даної теми для сучасної Росії. У такій ситуації важливу регулюючу і контролюючу роль повинна відігравати держава, що вимагає аналізу пріоритетних форм і методів державного регулювання соціального туризму в РФ.
Соціальний туризм в Росії сьогодні виходить на новий етап розвитку в умовах ринкової економіки, в державному регулюванні якого необхідно поєднувати застосування зарубіжного досвіду з особливостями російського розвитку. Важливо відновлювати і створювати соціальний туризм, розробка якого вимагає нових підходів в організації державного регулювання, відповідних розвитку ринкових відносин та нових форм власності.
Сучасне самостійний розвиток галузі без державної підтримки привело до виживання переважно комерційних форм і видів туризму. У цих умовах частка соціального туризму як явища радянського періоду значно зменшилася. Постійно зростаючі тарифи на транспорт, продукти харчування, різні послуги, а також припинення дотацій туристським установам та їх недостатнє фінансування з боку різних відомств і фондів скорочує число потенційних туристів.
Соціальному туризму, як фактору розвитку суспільства, не приділяється належної уваги, що несе в собі масу негативних соціальних моментів. Насамперед, вона різко збільшує соціальну напруженість у суспільстві. Зростання доходів населення не встигає не тільки за зростанням вартості послуг у сфері туризму, а й за зростанням вартості інших елементів, що характеризують життєвий рівень населення. У результаті потреба людей у ??відпочинку є найменш задоволеною серед основного кола соціальних потреб. Близько 80% населення є потенційними клієнтами соціальних форм туризму,...