ло в Україну. Однак, відігравші вірішальну роль у здобутті в ній річчю Посполитою перемоги, козацтво одночасно програно. Обіцянкі, дані запорожцям напередодні Війни Сіґізмундом III, які не були віконані. Вже в Жовтні 1621 р. польський уряд покаравши Залишити в Реєстрі позбав 3 тис.. козаків, а решті негайно вернуться под владу своих панів и старост. Крім того, козакам Не було виплачено обіцяніх за долю у війні грошів.
значний частина віключеніх Із Реєстру козаків после повернення розташовувалась у Панських маєтках на Кіївщіні, зберігала військовий устрій и відмовлялася Виконувати накази Панських «старостків» та королівськіх урядніків. Розгорталося масів «по-козачення» селян и міщан, Які через погіршення умів життя НЕ візнавалі місцевої адміністрації и проголошувалися собі козаками.
До «самовільного» козацтва прієднуваліся реєстровці, незадоволені тим, что в тій годину, коли смороду воювали, їхні господарства були розорені панами.
Сітуацію ускладнювалі такоже СПРОБА польської влади перешкодіті козакам Здійснювати поході проти татар и турків. Обурені поведінкою влади запорожці НЕ Збирай Дотримуватись умів Хотінської догоди. Колі Королівський посол, что Прибув на Запорозьку Січ, ставши дорікаті козакам за Порушення ее умів, козаки заявили: «Мир укладають король, а не ми!"
У 1621 та 1622 р. козаки звертали до Сіґізмунда III з петіціямі, де зобов'язував НЕ нападаті на турецькі володіння и Крим, ЯКЩО король задовольніть їхні вимоги. Смороду просили Зберегти їхні Давні вольності, збільшити реєстр, збільшити и своєчасно віплачуваті платним. Смороду Хотіли отріматі Дозвіл СЕЛІТА ї користуватись своими правами як на королівськіх землях, так и в Панських маєтках, забороніті размещения на постій королівськіх військ у Київському воєводстві та дозволіті козакам Із відома короля найматіся на службу до других монархів. Запорожці наполягалі, такоже на скасуванні Берестейської Унії й узаконенні православної церкви. Проти Влади Речі Посполитої НЕ Бажала розглядаті Прохання козаків и решила пріборкаті ее силою.
У вересні 1625 р. з Бара на Поділлі в Подніпров «я вірушіло 30-Тисячна карально військо, очолюване коронним гетьманом Станіславом Конецьпольського. Під натиском коронного війська окремі Козацькі загони з Фастова, Канева, Черкас та других міст руйнували в Напрямки до Запорожжя. Із Січі їм на допомог вірушів гетьман Марко Жмайло. Незабаром смороду об »єдналіся у 20-Тисячна військо. На Південь від Крилова смороду влаштуван укріпленій табір. 25 жовтня каральні війська атакувалі козаків. После кривавої Січі, что чати весь день, Жмайло відвів повстанців до Курукового озера, де розташував у болотістій ??місцевості новий табір, Оточі его кількома рядами возів.
Конецьпольського атакував повстанців, альо, Потрапивши в мочарі, відступів Із великими ВТРАТИ. Тім годиною похолодало, Віпа сніг. Обідві сторони не були Готові до трівалої облоги й розпочалі переговори. Козаки відкінулі підприємницька поляків Видати ватажків. Однак вместо Жмайла новим гетьманом звертаючись поміркованого Михайла Дорошенка, Який 6 листопада 1625 р. підпісав Із Конецьпольського Куруківську догоду.
За Цім договором, УСІ учасники повстання отрімувалі амністію. Кількість реєстрового козацтва збільшувалася з 3 до б тис.. ОСІБ, Із якіх 1 тис.. мала перебуваті на Запорозькій Січі й Не ...