і кредитування.
Кредитна система включає в себе не тільки банки, хоча вони - головний елемент системи, а й спеціалізовані фінансово-кредитні установи: пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, ощадні установи, інвестиційні банки, випускають і розміщують цінні папери.
У Казахстані, як і в більшості країн з ринковою економікою, отримала розвиток дворівнева банківська система. Вона складається з центрального банку та комерційних банків.
За визначенням П. Самуельсона, центральний банк - це банк для банків і для уряду. «Кожен центральний банк має одну основну функцію: він здійснює контроль за грошовою масою і кредитом в економіці».
У розвинених країнах центральні банки виконують велику кількість регулюючих і контрольних функцій. Вони несуть величезну общеcтвенной відповідальність і володіють великими виконавчими повноваженнями.
До числа основних функцій центральних банків, реалізація яких дозволяє їм виконувати своє головне призначення в національній економіці, відносяться:
. Грошова емісія і управління резервами іноземної валюти. Центральні банки друкують гроші, розподіляють банкноти і монети, здійснюють інтервенцію на валютних ринках з метою регулювання обмінних курсів національної валюти і управляють резервами іноземних активів для підтримки зовнішньої вартості національної валюти.
. Визначення пріоритетних цілей грошово-кредитної і валютної політики та їх реалізація. Центральні банки намагаються за допомогою інструментів грошово-кредитної політики (грошова маса в обігу, облікова ставка, валютний курс, резервні вимоги комерційних банків тощо) забезпечити досягнення важливих макроекономічних цілей, таких, як контроль над інфляцією, стимулювання інвестицій і регулювання руху міжнародних валют.
. Визначення правових засад і принципів функціонування кредитно-фінансових інститутів, ринків короткострокових і довгострокових кредитних операцій, а також видів платіжних документів, що звертаються в країні, формування ефективного механізму грошово-кредитного регулювання національної економіки.
. Як банкір уряду центральний банк відкриває банківські депозити і надає позики уряду, управляє державним боргом, виступає фіскальним агентом і гарантом розміщення цінних паперів уряду.
. Як банк банків або банкір місцевих комерційних банків центральний банк з метою регулювання кредитних ресурсів комерційних банків здійснює купівлю-продаж паперів; змінює облікову ставку (ставку відсотка, за якою центральний банк кредитує комерційні банки, скуповує або враховує цінні папери). Центральний банк своєї обліковою ставкою визначає нижню межу ставки банківського відсотка. Комерційні банки надають кредит своїм клієнтам під відсоток, куди входять облікова ставка і відсоток, що забезпечує банку власний прибуток. Змінюючи вгору-вниз облікову ставку, центральний банк надає пряму дію на величину кредитної ставки комерційних банків. Тим самим центральний банк збільшує або зменшує обсяги банківських кредитів [20].
У цілому загальна структура кредитної системи схематично може бути представлена ??наступним чином (див. додаток).
2.2 Кредитні відносини
При виконанні кредитною системою своєї функції виникають кредитні відносини. Економічні зв'язки між кредитними установами та різними суб'єктами з приводу і акумуляції, і перерозподілу тимчасово вільного грошового капіталу на умовах повернення та плати визначають зміст кредитних відносин.
Однак зміст кредитних відносин не вичерпується лише акумуляцією грошового капіталу і передачею його юридичним і фізичним особам у тимчасове користування. У процесі кредитування створюється додаткова маса платіжних засобів для виробничої вартості, тобто для грошового обороту розширеного відтворення. Величезний потік платіжного обороту проходить через кредитну систему, створюючи економічні відносини між платниками та кредитними установами і між останніми та одержувачами, доповнюючи зміст кредитних відносин.
Кредитні відносини носять двосторонній характер і в однаковій мірі необхідні як для господарюючих суб'єктів, так і установ кредитної системи. Зберігання грошей в кредитних установах означає створення кредитних ресурсів, а їх розміщення для потреб економіки і населення - надання кредиту.
Двосторонні відносини можуть бути між: господарськими організаціями і кредитною системою, кредитною системою і населенням, між державою і кредитною системою, між кредитними установами, між кредитними установами різних держав.
Як ми з'ясували вище, кредитні відносини здійснюються в основному в грошовій формі при функціонуванні економічної категор...