> - соціальне страхування покликане забезпечувати застрахованим (і членам їх сімей) покриття всіх витрат, достатніх для нормального протікання відтворювального циклу (що охоплює практично весь життєвий цикл) у разі хвороби, старості, інвалідності, безробіття, вагітності;
перерозподільна функція - соціальне страхування значно впливає на розподіл і перерозподіл суспільного продукту. Соціальні виплати збільшують частку новоствореної вартості, що спрямовується на споживання застрахованим. Сутність функції полягає в поділі матеріальної відповідальності за соціальні ризики між всіма застрахованими, всіма роботодавцями і державою;
стабілізуюча функція полягає в узгодженні інтересів соціальних суб'єктів по ряду принципових для життєдіяльності найманих працівників питань - рівню соціального захисту; колу осіб, які підлягають соціальному страхуванню; розподілу фінансового навантаження між соціальними суб'єктами; участі в управлінні соціальним страхуванням.
Організація соціального страхування базується на таких основних принципах: особиста відповідальність; солідарність; організаційне самоврядування; загальність; обов'язковість (примусовість) соціального страхування незалежно від волі і бажання роботодавців та застрахованих; державне регулювання.
До основних видів соціального страхування слід віднести:
страхування по хворобі (оплата медичної допомоги і днів непрацездатності);
страхування пенсійного забезпечення (по старості, по інвалідності, пенсії утриманцям загиблих);
страхування від нещасних випадків на виробництві (у зв'язку з виробничим травматизмом і професійної захворюваністю);
страхування по безробіттю.
Соціальне страхування існує в 2 формах: обов'язкового і добровільного страхування.
2) Конституція - основний закон держави
1. Поняття і сутність конституції як основного закону держави
Конституції - найважливіший інститут демократії. У сучасному значенні вони виникли в кінці XVIII ст. Перша конституція, діюча до теперішнього Часу, з'явилася і 1787 в США. У 90-і рр. того ж століття були прийняті конституції у Франції (1791 і 1793гт.) та Польщі (1793) В даний час у всіх країнах світу, а їх число наближається до 200, є конституції.
Конституції відіграють величезну роль у житті кожної держави, що визначається їх особливим місцем у правовій системі країни.
У найзагальнішому вигляді конституцію можна визначити як правовий акт (або сукупність правових актів), має вищу юридичну силу і регулюючий основи організації держави і взаємовідносин держави і громадянина. У сучасній демократичній державі носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ. Тільки він володіє установчою владою. Саме тому конституції приймаються народом або від імені народу. Особливість суб'єкта, приймаючої конституцію, обумовлює найважливішу рису її поняття: вона носить установчий характер Конституція засновує основи державного і суспільного ладу, механізм здійснення державної влади. Вона носить установчий характер і тому, що всі її приписи є первинними і їм не можуть суперечити інші, видавані державними органами акти. Конституцію, що займає особливе місце в правовій системі кожної країни, відрізняють від інших правових актів і такі її риси і властивості, як легітимність, стабільність, реальність, верховенство. Конституція вважається легітимною тоді, коли вона прийнята законним шляхом, тобто в тому порядку, який передбачений у діяла до цього конституції. Конституції, нав'язані військовими хунтами та іншими диктаторськими режимами замість прийнятих раніше законним шляхом, не можуть вважатися легітимними. Така властивість, як реальність, характеризує конституцію тоді, коли її приписи здійснимих і гарантовані в умовах режиму законності і правопорядку. Реальна така конституція, яка передбачає і гарантує народовладдя, права свободи людини і громадянина. Конституції, не відповідають цим вимогам, є фіктивними. Вони декларативні, наповнені соціальною демагогією і реально не гарантують елементарних цивільний прав. Фіктивні конституції характерні для країн з авторитарними і тоталітарними політичними режимами. Стабільність конституції проявляється в непорушності її приписів, у збереженні високого ступеня стійкості і несхильність впливу політичних сил, мінливих при владі. Стабільність і жорстокість конституції не тільки не виключає можливості її зміни, але й передбачає приведення її у відповідність з новими умовами соціальної дійсності. Оскільки конституція надає глибоке вплив на весь громадський і правовий порядок, невизначеність хоча б окремих її норм може призвести до нестабільності в суспільстві. Визначаючи в...