ого роману. Цей зв'язок закріплена і в її прізвища: вона В«гостро" (sharp), належить до породи В«спритниківВ», В«ШахраївВ» (sharpers). Але для Теккерея традиції шахрайського роману вже не самоцінні. Його займають не стільки походеньки окремого В«правопорушникаВ» (Беккі Шарп), скільки його соціальна типовість [19]. p> Поряд з викриттям людських пороків в лінії Беккі і Емілії Теккереем паралельно розгорнута тема істинної любові в людських відносинах. На думку англійського літературознавця Леслі Стівена (1832-1904) творіння Теккерея В«наскрізь пройняті найтоншої вразливістю, по них легко зрозуміти, як високо цінував він ніжність, чуйність і чистоту душі, цінував, як може тільки той, хто наділений і сам рідкісної добротою. Коротше кажучи, якщо в романах Теккерея є який-небудь урок, то полягає він у тому, що любов до дружини, дитині, другу - єдиний священний проблиск в людській натурі, набагато більш коштовний, ніж всі звершення і почуття, які тільки можна їм протиставити; він говорить, що Ярмарок марнославства лише тому і стала такою, що заохочує в людині прагнення до порожнім і негідним цілям, і недостойні вони тому, що відкидають ці почуття В»[20].
Сам Теккерей, читаючи лекції в Нью-Йорку в 1852 році, говорив, В«що гумор поєднує дотепність з любов'ю; в одному, принаймні, я впевнений: чим краще гумор, тим у ньому більше людяності, тим більше він проникнуть участю і добротою. Любов ця з тих, що не потребує словах і зовнішньому вираженні ... Любов видна в його вчинках, в його вірності, в непереборне бажання бачити свою обраницю щасливою; голову сім'ї таке відчуття на цілий день садовить бадьоро за роботу, скрашуючи осоружний працю і тяжкі мандри, квапить додому в щасливому нетерпінні обійняти дружину і діток. Такої любові не властива поривчастість, це саме життя. Звичайно, і вона в належний час ніжить і голубить, але віддане серце випромінює її кожне мгновенье, навіть коли дружини немає поруч, і малюки не притискаються до колін В»[21].
В
2.4 Письменник-художник Теккерей
Наше невелике дослідження ідейно-художньої своєрідності роману Вільяма Теккерея В«Ярмарок марнославстваВ» було б не повним без однієї суттєвої деталі. Ілюстрації автора до роману органічно входять в його зміст і композицію, є продуманим коментарем автора до власного тексту і не мене важливими в структурі твору, ніж слово. Іноді Теккерей посилається на них або вставляє в середину фрази. Тому за заповітом письменника В«Ярмарок марнославстваВ» повинна була видаватися тільки з авторськими малюнками [22]. Проте в Росії твори Теккерея друкувалися або зовсім без ілюстрацій, або ж з ілюстраціями інших художників. p> Теккерей - не єдиний серед письменників приклад поєднання живописного і літературного обдарування, свідоцтва надлишку творчої енергії, настійно вимагає виходу. Він малював усюди, перериваючи текст листа, щоб швидше В«домовитисяВ» думка олівцем. p> Може бути, це було ще викликано й тим, що, як свідчить Ентоні Троллоп (1815-1882), В«у Теккерея не було великого таланту співрозмовника. Не думаю, щоб він блищав коли-небудь у так званому широкому суспільстві. Він був не з тих, кого цінують у застілля як блискучого оповідача. І тільки, якщо збиралося дві-три людини, він випромінював веселощі сам і заражав їм інших, але і тоді це бувало завдяки якій-небудь жарті або забавною витівку, а не в розмові на загальні теми В»[23].
Увага Теккерея-ілюстратора зосереджена не на портреті, а на життєвих ситуаціях, в які потрапляють персонажі роману, наприклад: сер Пітт, що стоїть на колінах перед своєї гувернанткою; панічну втечу Джозефа Седлі з Брюсселя; що опустилася Беккі за гральним столом і т.д. Важливе композиційне значення мають зображення паяца, маріонеток, що нагадують про лялькової драмі. p> Проте ж в деяких ілюстраціях себе дізнавалися цілком конкретні історичні особи. Так, наприклад, було з портретом лорда Стейна, який занадто нагадував маркіза Хартфорда. Національний біографічний словник так і пише про маркіза, що його пам'ятають у основному як прототипу лорда Стейна у В«Ярмарку марнославстваВ» Теккерея. Що маркіз послужив прототипом Стейна - безсумнівно, а, отже, безсумнівно і те, що, малюючи Стейна, Теккерей мав на увазі маркіза [24]. Можна припустити, що своїми ілюстраціями художник хотів підкреслити схожість створених у романі персонажів з реальними людьми буржуазного суспільства. Гострий язик письменника і сатиричні ілюстрації нещадно висміювали все неприродне, вигадливе, нещире. Його перо тхнуло монархів і політичних діячів. p> Також Теккерей подбав, щоб візуально визначити свою роль в оповіданні. На обкладинці першого видання В«ЯрмаркуВ» він помістив свій автопортрет - у блазнівському ковпаку на підмостках ярмаркового балагану. Тим самим він ототожнив себе з В«Блазнем-моралістомВ», покликання якого-говорити людям гірку, добре їм відому, але від самих себе приховану, правду. Цей блазень-мораліст, переконаний, що все в світі - В«суєта суєт і всі...
