х В»,В« загрожує сам собі кулаком В»,В« стукає зі злості ногами об підлогу В».  Скупі авторські вказівки повинні бути дбайливо використані при читанні п'єси - вже вони одні в чому малюють психофізичний стан героя.  
 Російська драматургія займає неабияке місце в репертуарі театрів країни.  І оскільки, як казав А. М. Островський, В«Тільки при сценічному виконанні драматичний вигадка автора отримує цілком закінчену форму В», звичайно,В« було б дуже добре, якби з вивчаються в школі драматичними творами учнів знайомив театр В»[5,76]. p> Цим, однак, не обмежуються особливості В«баченняВ» 
  учнями вчинків і поведінки героїв драми на основі сприйняття змістовної сторони їх мови.  У кращому випадку учні В«бачатьВ» самий вчинок, але, виключаючи його з конкретної ситуації, яка в якійсь мірі зумовлює його, не можуть, таким чином, розкрити підтекст цього вчинку. 
  З іншого боку, на думку багатьох методистів, "передувати читання переглядом спектаклю було б навіть неправильно. Але відвідати театр, будь-яку іншу постановку, побути в атмосфері театрального залу, захопитися грою акторів - як це важливо! ..  Випробував театральні враження школяр швидше представить, читаючи п'єсу, як би вона виглядала на сцені, представить зовнішність персонажів, обстановку дії.  Він во-образів виставу за цією п'єсою! В»[6,81] 
  Одночасно з виразним читанням п'єси або після нього проводиться аналіз твору.  В основі цього аналізу лежить облік специфічних особливостей побудови драми і розкриття її образів і, звичайно, особливостей сприйняття цього жанру читачами-школярами. 
  Специфічним предметом зображення в драмі є життя в русі, або, іншими словами, дію, і саме цілісний аналіз п'єси слідом за сценічним дією дозволяє зрозуміти суть цієї дії. 
				
				
				
				
			  У п'єсі, поряд з центральною лінією, завжди є лінії неголовні, В«побічніВ», які В«вливаються в основне русло боротьби, посилюючи її течія В»[14,193].  Не розглянути ці лінії у взаємозв'язку, звести все лише до однієї центральної лінії значить збіднити ідейний зміст драматургічного твору.  Зрозуміло, дана вимога здійсненне лише при вивченні п'єси цілком або в монтажі.  У тих же національних школах, в яких вивчають тільки уривки з драми, про сюжет п'єси повідомляє вчитель. 
  Як вже говорилося вище, дія драми проявляється в характерах, що вступають у конфлікт.  Значить, аналізуючи дра-му, треба розглядати розвиток дії і розкриття характерів в органічному єдності.  Ще В. П. Острогорського пропонував вчителю, розбирає драматичне твір, ставити перед учнями такі питання: Чи цілком узгоджуються вчинки людей з їх характерами? ..  Що спонукає героя діяти?  Захоплює чи його ідея чи пристрасть?  Які перешкоди зустрічає він?  Чи знаходяться вони в ньому самому або поза ним?  2 
  Цілісний аналіз драми слідом за розвитком її дії зобов'язує виходити з цього корінного закону драматургічного мистецтва.  При цьому не можна забувати, що під дією розуміються не тільки вчинки персонажів, а й прояв характеру в подробицях поведінки. Характери в п'єсі розкриваються або в боротьбі за здійснення тих чи інших цілей, або в усвідомленні і переживанні свого буття.  Все питання в тому, яку дію в даній драмі виступає на передній план.  Враховуючи це, викладач у процесі аналізу драми зосереджує увагу або на вчинках героїв драми, або на подробицях їх поведінки.  Так, в ході аналізу В«ГрозиВ» у центрі уваги виявляться В«вольові актиВ» персонажів, у той час як при аналізі В«Вишневого саду В»-В« докладний поведінку В»дійових осіб. 
  При аналізі образів п'єси не слід обмежуватися тільки з'ясуванням вчинків дійових осіб.  Треба звернути увагу учнів на те, як персонаж здійснює свої вчинки.  І постає перед учителем завдання формування та розвитку відтворює уяви учнів. 
  Психофізичне поведінка персонажа драматургічного твору - тим більше при читанні п'єси, а не при сприйнятті її зі сцени - важко уявити й осмислити через відсутність у драмі авторського коментаря.  Воно може вимальовуватися лише з діалогу і скупих авторських ремарок.  Тому, приступаючи до аналізу мови героя, слід пам'ятати, що вона характеризує дійова особа своїм причинно-наслідковим характером, своєю змістовною, логіко-смисловою стороною і формою, в яку це зміст втілилося. 
  Приступаючи до розбору сцени-діалогу, насамперед слід поставити перед учнями питання: В якій обстановці і чому виник і ведеться цей діалог?  Тут певну допомогу нададуть авторські ремарки, і, значить, потрібно приділити належну увагу їх розгляду, з'ясувати, наскільки вони озброй-Чи учнів. 
  Якщо авторські ремарки, як це найчастіше буває, не дають учням достатньої опори для роботи відтворює уяви, доведеться дати ряд додаткових матеріалів: то ескізи декорацій (наприклад, до В«ГрозиВ» Б. Кустодієва), то авторські пояснення (скажімо, у листах Чехова до Станіславському про декорації II акта В«Вишневого садуВ»), то використовувати книги (Главу В«Хитров ринокВ» з нарисів Вл...